Добавить в цитаты Настройки чтения

Страница 36 из 127

Зрештою, він був лише людиною. Він міг витримати лише певну кількість тортур. Він міг тільки пом’якшити полум’я своєї люті, поки воно не знайшло необхідного палива, щоб поглинути його цілком. Тому чоловік не зміг подолати тремтіння в голосі, коли грубо сказав:

— Якщо ти маєш достатньо милосердя, щоб думати, як я буду страждати без тебе, то мені дивно, що ти не маєш достатньо милосердя, щоб уявити, як я буду страждати у твоїй присутності.

— Що ти маєш на увазі? — відчайдушно запитала вона. — Як може бути гірше в моїй присутності, ніж на самоті, у безодні твоєї агонії...

— Якщо ти ще не зрозуміла цього сама, я, звісно, не маю наміру пояснювати тобі...

— Ти не розумієш, чому я тут? — запитала вона, підвищуючи голос від розпачу. — Ти не розумієш, чому я готова витримати твій гнів і порушити твою самотність, чому я все ще стою тут, навіть коли ти так зневажливо відмовляєш мені? Я просто хочу подарувати тобі хвилину спокою...

— Спокою? — 3 його вуст вирвався холодний гіркий сміх. — Це той спокій, про який ти говориш? Ти думаєш, що подарувала мені спокій?

— Будь ласка, дивися на мене, коли я з тобою розмовляю. Я просто хочу тобі допомогти...

—Тоді залиш мене.

— Як ти можеш так говорити? — вигукнула вона. — Як ти можеш цього справді бажати? Як ти можеш так жорстоко говорити зі мною в день нашого весілля...

— Ти занадто багато вимагаєш від мене, Алізе. Ти не знаєш своєї сили. Я справді вірю, що ти дієш із необізнаності, бо ти занадто чуйна, щоб бути такою жорстокою...

—Жорстокою? Коли ти навіть відмовляєшся дивитися мені в очі...

— Чого ти хочеш від мене? — викрикнув він. — Що ще я можу тобі дати? Чого ще ти будеш вимагати від мене? Невже мого королівства було недостатньо? Невже моєї крові було недостатньо?

— Кіре, будь ласка...

—Тобі потрібно забрати у мене мою гідність, мою приватність, навіть думки, що ще народжуються в моїй голові? Забери мої очі. Забери мої руки. Забери дихання з мого тіла. Обдери шкіру з моїх кісток. Якби я міг віддати тобі душу, я б це зробив; я б вирвав її зі свого тіла прямо зараз і віддав тобі...

— Ти не хочеш дивитися на мене?

— вигукнула вона. Настала раптова тиша, гостра, як лезо гільйотини.

Кір почув тихе шурхотіння шовку, тремтливе шелестіння мережива, ніжне дзенькання діамантів...

А потім приглушений уривчастий схлип.

Кір обернувся, ніби крізь пісок, розсуваючи туман зі страху й страждання, щоб побачити сцену, яка назавжди закарбується у його пам’яті.

Алізе впала перед ним на коліна.

Вона була майже повністю охоплена мерехтливою хмарою весільної сукні, наче занурена в ореол тонкої павутини. Безліч діамантів розсипалися навколо замкненого бутона її тіла. Немов зірки, блискучі камені опадали з її тонких рукавів і спідниці, коли вона плакала.

Жінка сховала обличчя в долонях.

Її тендітне тіло здригалося від тремтіння, і світло, здавалося, спалахувало там, де торкалося її, повністю збиваючи його з пантелику. Кір відчув себе так, ніби його вразила блискавка або його нутрощі випатрали. Хай там як, він не відчував ніг. Не міг рухатися.

—Алізе, — прошепотів він.

— Мені шкода, — схлипнула вона. — Мені так шкода. За все, що я зробила тобі, за ті трагедії, що я тобі принесла. Мені шкода, що я не можу зробити для тебе більше. Мені шкода, що я принесла тобі тільки біль. Мені шкода за все, що на нас чекає. Мені шкода, що я неправильно сприйняла тебе. Мені шкода, що я погодилася на це жахливе... Жахливе...

Вона задихалася, її дихання тремтіло.

— Будь ласка, — сказала вона. — Благаю тебе.

Вона підняла на нього погляд, сльози котилися по її щоках; очі були сповнені страждання.

— Будь ласка, пробач мені.

Він почувався так, ніби його пронизали наскрізь.

Кір очікував, що побачить пошкодження на своєму тілі, очікував тепла свіжої крові, болю, який неминуче прийде на зміну іншому болю. І аж ніяк не міг повірити, що це він зробив таке з нею; він не міг збагнути, що здатний завдати їй такого горя.

Чоловік не міг цього зрозуміти.

— Що ти робиш? — прошепотів він, заціпенілий від жаху. — Чому ти плачеш за мною? Чому ти вибачаєшся? Та я краще помру, ніж нестиму тягар твоїх сліз...

— Пробач мені, — повторила вона, хитаючи головою. — Мені так боляче за все це...

— Будь ласка, припини, — сказав він, перелякано відступаючи назад. — Благаю тебе, не роби цього... Я не гідний твоїх сліз... Ти не мусиш вибачатися переді мною. Я лише дияволів паразит, я спотворена душа...

— Не смій мене обманювати, — відрізала дівчина, люто витираючи щоки. — Не зараз. І ніколи більше. Я знаю, що ти скутий невидимими кайданами, що ти не здатний говорити правду, не наражаючись на невимовні тортури, тому я не буду змушувати тебе зізнаватися. Але я не така проста, а ти не такий вправний актор. Я знаю, що ти здатний на більше, ніж визнаєш, навіть якщо ти помреш, не розкривши правди.

—Алізе...

—Я не покину тебе,

— вигукнула вона, а її очі засяяли від нових сліз. — Я не байдужа до твоїх страждань. Я твоя дружина та я не хочу тебе залишати...

— Міс... Тобто, місіс?

Кір застиг, почувши знайомий голос. Його погляд усе ще був прикутий до Алізе, а серце стискало невідоме йому раніше відчуття. Цей біль був новим, надзвичайно сильним і настільки дивним, що він, здавалося, перетворював його на зовсім іншу людину. Кір спостерігав, ніби здалеку, як його дружина усвідомила небажане втручання та збентежено зімкнула розтулені губи.

— Будь ласка, місіс, ви там?

Тож це не привид.

Кір відчув, як його сила згасає, а тепло в жилах миттєво перетворюється на лід.

Алізе, що ще мала рум’янець на щоках, повільно обернулася у своїй крижаній сукні.

— Оміде? — промовила вона, витираючи сльози зі щік. — Оміде, це ти?

У голосі хлопця було відчутне полегшення.

—Місіс, будь ласка, відчиніть двері. Дін важчий, ніж здається, і з ним щось не так...

Алізе підхопилася, не розплутуючи спіралі прозорої спідниці, а Кір, який спостерігав за цим небезпечним розвитком подій, уже перетнув кімнату, щоб її підхопити. Він поставив її на ноги, а вона здивовано скрикнула, піднявши голову, щоб завдати йому ще одного удару, коли їхні погляди зустрілися, а її очі засяяли від почуттів.

Кір уп’явся в неї поглядом з пристрастю наркомана.