Кожен виток долі

РОЗДІЛ П’ЯТДЕСЯТ ЧЕТВЕРТИЙ

У ВІДПОВІДЬ НА ЦЕ ДИЯВОЛ ПОСМІХНУВСЯ.

Тіні повністю зникли з його обличчя, а зимові пальта темряви відступили від нього.

— Це ж елегантний план, чи не так? — промовив він. — Кір спростив справу, бо я відчуваю залишки чорної магії — дякуючи моєму недавньому перевтіленню — у підкладці його кишені.

Було дивно, що диявол не потягнувся до кишені.

Насправді, він не зробив жодної спроби завдати їй шкоди чи доторкнутися до неї.

Він навіть не наблизився.

— Ти говориш про Кіра так, ніби він тут присутній, — обережно сказала Алізе.

Ібліс припинив посміхатися.

Він відвернувся, вивчаючи пейзаж, що повільно розчинявся.

— Ти ж маєш доступ до його розуму та магії, — наполягала Алізе, відчуваючи, як її серце починає битися швидше. — Ти можеш бачити мене його очима.

Ібліс повернувся до неї, але його очі були темними, неначе лезо.

Щось тут було не так.

Алізе намагалася зрозуміти, чому Ібліс не робить спроби захопити її зараз, коли уже володіє отрутою, яка може її знищити. Короткий контакт з такою отрутою залишив дівчину недієздатною майже на місяць. Якщо він хоча б дмухне в її бік, то легко зможе її подолати...

То навіщо ж зволікати, коли вона стоїть отут, поруч, на відстані витягнутої руки? Чому б не змусити її віддати свою силу зараз, коли міраж навколо них розвіювався і був уже майже готовий поглинути їх? Чому б не використати приховану магію Кіра, щоб знерухомити її, коли він так швидко паралізував її друзів? Її рука стиснула кинджал у кишені спідниці.

Не було жодного сенсу в тому, що Ібліс дозволив собі таку беззахисність. Він був відкритий для атаки, але вигляд мав спокійний. У нього закінчувався час, але він намагався діяти не поспішаючи...

Алізе застигла.

—Я думаю, це неприємне відчуття незабаром мине,

— сказав він.

Коли дівчина нарешті склала докупи всі шматочки головоломки, вона відчула, як груди її стискаються.

Ібліс чекав, поки Кір помре.

Поки Кір був живий, його тіло було скуте двома рівнями захисту, пов’язаними з його душею: не тільки клятвою на крові, яка забороняла йому торкатися її, якщо вона цього не бажала, але й весільними обітницями, які зобов’язували його захищати дружину від небезпеки.

Вона зрозуміла, що доки Кір залишався у своїй шкірі, Ібліс не міг їй нашкодити.

Ба більше, він не міг навіть зробити крок у її бік, інакше це миттєво вбило б його. Це усвідомлення було приголомшливим.

—Кіре?

— вигукнула вона.

— Ти ще там?

Не отримавши відповіді, вона відчула, як її охоплює відчай.

— Він уже майже мертвий.

Диявол ліниво повернувся, щоб подивитися на неї, і вона з жахом побачила, що з Кірових очей почали розходитися чорні вени, проступаючи під шкірою.

— Зізнаюся, убити його займає набагато більше часу, ніж я очікував, — сказав Ібліс, незатишно ворухнувшись. Він дивно витягнув шию, а очі його на мить закотилися. — Я думав, що ця частина вже закінчилася, але він добре бореться. Можеш продовжувати кликати його, якщо хочеш, але від нього вже мало що залишилося.

— Ні, — прошепотіла вона.

— Ти занадто довго чекала, — зловісно засміявся Ібліс. — Ти занадто довго чекала, і тепер я за крок від перемоги. Чому ти вагалася вбити тіло, у якому я перебуваю? О, я впевнений, ти переконувала себе, що це тому, що ти розробляла план, але ми обоє знаємо, що серце завжди було твоїм слабким місцем. Ти не можеш змусити себе вбити його, правда ж? Я вже за кілька подихів від того, щоб заволодіти тобою назавжди, а ти все ще не можеш здійняти на мене руку, навіть щоб зберегти свою свободу. Ти все ще думаєш, що зможеш врятувати його...

Алізе майже не слухала.

Вона думала про Кіра, який використовував свої останні зусилля проти найтемнішої сили, яку тільки можна собі уявити, щоб забезпечити їй цей захист.

Він дуже добре боровся.

І тоді для неї світ ніби закінчився.

Вона безпорадно озиралася навколо, а жорстокі зневажливі слова диявола пронизували її до кісток. Спогади, мов вітер, проносилися по коридорах її свідомості, а звук хрипкого голосу Кіра, коли він складав клятву на крові, ставав дедалі гучнішим у її голові...

Я пропоную тобі своє королівство в обмін на твою руку. І я клянуся ніколи не торкатися тебе, якщо ти цього не захочеш. Як тільки я розрахуюся зі своїм боргом перед дияволом, я віддам тобі своє життя. Ти зможеш, вбити мене на свій розсуд, бо я охоче помру від твоєї руки.

Він робив це все заради неї.

Кір боровся за життя не заради шансу на виживання, а заради того, щоб ці зв’язки залишилися міцними, тоді як його тіло готове вже було підкоритися смерті.

Він боровся за життя тільки для того, щоб вона могла вільно вбити його.

— Я був настільки впевнений у твоїй слабкості, — продовжував Ібліс, — що зважився на ризикований крок, наблизившись до тебе. Хіба ти не бачиш своєї помилки? Я стою перед тобою, відкрито зізнаючись у своїх планах, а ти все одно не намагаєшся мене зупинити, і все це через нього — тому що ти хочеш врятувати його...

Алізе відчула, як її охоплює запаморочлива лють.

— У кожного є свої слабкості, — вів далі він. — І моя робота полягає в тому, щоб виявити, а потім відокремити ці слабкості. Одразу, як тільки я поглянув у твою колиску, я зрозумів, що твоє чутливе серце буде твоєю найбільшою вадою.

Ібліс похитав головою, а потім різко повернувся до неї.

— Ти занадто довго чекала, як я і передбачав...

Дівчина була охоплена настільки гострою ненавистю, що її зір затьмарився.

Вона відчувала, як її наповнює жар, як її сповнюють такі бурхливі почуття, що в ній розгорається задушливе пекло.

Можливо, джинка ще не отримала доступу до найвищої магії — магії, яка була їй потрібна, щоб здійснити великі зміни у світі, — але Кір сказав їй, що вона народилася Провидицею, що її сили були унікальними й притаманними тільки їй. Алізе знала, що він не сказав би такого, якби не вірив, що це є беззаперечною правдою.

Її чоловік сказав, що вона має прямий зв’язок із землею.

— Твоє серце приречене на загибель, — продовжував Ібліс. — А твоє безрозсудне співчуття буде згубним для нас усіх. Мені байдуже, що там те пророцтво торочить про сплетені королівства. Майбутнього не може бути в об’єднанні; майбутнє має бути у знищенні...

Якщо вже ніщо інше не допоможе, то вона могла б принаймні пустити в дію ту саму магію, яка змінила її очі, її кров, її здатність зцілювати. Вона змогла викликати кинджал і налагодити беззвучне спілкування...

Напевно, вона зможе зробити ще дещо?