Страница 121 из 127
Алізе тягнула час.
Насправді, здавалося, що вони обоє тягнули час, продовжуючи цю розмову, відкладаючи неминучу конфронтацію з різних причин — тільки вона не могла зрозуміти, на що саме чекає Ібліс.
Тоді як Алізе, ясна річ, усе ще намагалася допрацювати план.
Вона не могла просто взяти й перерізати дияволові горло, тепер, коли дізналася, що Кір усе ще живий. Мав бути спосіб урятувати його — мав бути спосіб виправити ситуацію...
—Кіре? Кіре, будь ласка...
Та цього разу відповіддю був лише слабкий пульс тепла, і це викликало у неї справжній відчай.
— Знаєш, я навіть відчуваю певне полегшення від усього цього, — сказав Ібліс, а потім здригнувся. Він сердито ляснув себе по голові — майже як собака, що намагається позбутися блохи, — а потім знову засміявся.
Темрява в його очах трохи розсіялася.
— Минулого місяця я вже подумав, що мої плани можуть зірватися, — продовжував він. — Мені здалося, що ти здогадалася про мої наміри, коли тебе лікували у храмі. Я подумав, що, може, ті тупі Провидці попередили тебе.
Вона повільно підняла на нього очі.
— Попередили мене?
— Нема нікого, хто був би чутливішим до чорної магії, ніж ти, — пояснив він. — Твоє тіло відмовляється засвоювати темну матерію. Я подумав, що це очевидно, як легко можна використовувати цю речовину, щоб контролювати тебе.
Вона підняла брову, вдаючи зацікавленість.
— І саме так ти збираєшся мене контролювати?
— Еге ж, — сказав він, задоволений тим, що вона, здається, зрозуміла. — Я не можу маніпулювати тобою, використовуючи власну силу, тому що, як ти й сказала, ти не укладала зі мною контракту. Але як король я можу легко придбати чорну магію на чорному ринку...
Він перервав сам себе, знову ляснувши себе по голові, а потім знову трохи похитав головою, ніби все ще намагаючись щось із неї вибити.
— Що таке? — запитала вона.
—Ти...
Він знову різко потрусив головою.
—Ти неймовірно гарна, — сказав він, одночасно стурбований і збентежений цим фактом. — Я завжди знав, що ти красива, але дивитися на тебе очима Кіра — це і дратує, і відволікає. Мені від цього болить отут...
Він ударив кулаком себе по лобі.
— ...і мені це не подобається.
—Ти що, відчуваєш головний біль, дивлячись на мене? Він нахмурився.
—А, он воно що? Я так давно не мав тіла, що вже й забув, як важко носити на собі всю цю плоть. Хоча, думаю, це неприємне відчуття незабаром мине.
Алізе відчула спалах інтуїції.
— Як я вже й казав, — продовжив він, — занадто багато чорної магії може легко вбити тебе. Але з правильною стабільною дозою я міг би тримати тебе в
постійному, схожому на транс, стані, у якому ти просто робила б усе, що я тобі казав.
— Розумію, — відповіла вона, відчувши раптом занепокоєння.
— Правда? — Він нахилив голову.
— Так, — тихо сказала дівчина. — То ось що ти збираєшся зробити зараз зі мною, еге ж?