Кожен виток долі

—Ти моя королева, — сказав Ібліс таким тоном, ніби це було очевидно. — Ти — рятівниця нашого народу. Я зробив усе, щоб захистити тебе й уберегти від глиняних чудовиськ, які хотіли тебе вбити. Усе це я зробив для тебе. — Його очі спалахнули гнівом. — Той Кір — то є всього лише бездумний шмат бруду. Єдина корисна річ у його житті — це підкорятися моїй волі.

Він сказав «є», а не «був».

Алізе не збиралася піддаватися паніці, що розривала її зсередини.

Натомість вона спробувала зосередитися на відчуттях, що пульсували в її грудях, намагаючись перетворити ці залишки магії на щось потужне. Дівчина спробувала викликати те, що їй було потрібно, покладаючись на інтуїцію, та з великим зусиллям спромоглася створити зброю, яка могла б матеріалізуватися, прихована на її тілі...

Але це було все одно, що викачувати воду з несправного сифона: можливо, але дуже важко.

Аж раптом ціла смуга неба з гучним гуркотом упала на землю, а потім розпалася на окремі промені світла. Коли це сталося, вони обоє підняли голови.

— Мабуть, нам слід піти, — сказала Алізе, вдаючи спокій.

Вона оглянула руйнування навколо себе.

— Тут більше не можна залишатися — увесь пейзаж ось-ось розпадеться...

Але це тільки ще більше розлютило Ібліса.

— Ми нікуди не підемо без твоєї магії.

Її охопив страх.

Вона знову поглянула на диявола.

— То це правда? Ти хочеш забрати мою магію?

— У певному сенсі.

— І ти відкрито зізнаєшся мені у своїх темних намірах? — запитала вона.

— Так, — відповів він.

— Чому?

—А чому б і ні?

Алізе така відповідь здалася тривожною.

Ібліс був надто розумний, щоб просто так розголошувати свої таємниці. Вона була впевнена, що він не говорив би так відверто про свої наміри скористатися нею, якби не мав плану, як прикувати її до себе.

Їй потрібна була зброя.

Відчай нагромаджувався на відчай, і Алізе з почуттям, подібним до люті, шукала у своїй душі щось, що вона не могла назвати словами — щось, чого вона ніколи не знала.

Дівчина майже заплющила очі, змушуючи себе зосередитися, щоб уявити, а потім викликати цей предмет.

Раптом Алізе видала беззвучний крик.

І коли вона нарешті відчула вагу кинджала в кишені спідниці, то ледь не задихнулася з несподіванки. О, здавалося, вона ось-ось заплаче від полегшення, але святкувати не було часу.

Алізе знала, що їй слід витягнути кинджал.

Ось її шанс: вона повинна вбити Ібліса зараз, устромити лезо в його серце — але звільнення від Ібліса відбудеться ціною вбивства Кіра, а дівчина все ще мучилася від небажання визнати це.

Вона ще не була готова відмовитися від нього. Ще не зараз.

— Кір не був моїм єдиним інструментом, — раптом сказав диявол.

— Що? — здивовано кліпнула очима Алізе, дивлячись на нього.

— Я уклав також інші угоди з іншими зруйнованими душами, — пояснив Ібліс, і голос його звучав водночас і гнівно, і зарозуміло. — Я наказав також убити багатьох інших на твою честь.

Тепер вона відсахнулася.

— Що ти маєш на увазі?

— Пам’ятаєш жінку, яка викрила тебе як джинку та змусила втекти із села? Вона мертва. Найманці Заала?

Вони мертві. Усі хатні робітниці, які вигнали тебе зі своїх домівок? Давно мертві.

— Ти... Що? — Її очі розширилися. — Місіс Аміна...

— Мертва.

Серце Алізе забилося ще сильніше.

— Як вона померла?

— Її збила карета, — сказав диявол з байдужою зневагою. — Невиліковний випадок перелому шиї.

У Алізе перехопило подих.

— І ти навіть мені не подякуєш? — Ібліс здивувався, і очі його заблищали. — Не похвалиш мене за все, що я для тебе зробив?

Він знову розкинув руки.

—Ти все ще сумніваєшся, що я, і тільки я, зробив все це для тебе?

Алізе заніміла від подиву.

Це не була доброта. Диявол не робив добрих справ. Він убивав не заради помсти в її ім’я, а щоб зберегти їй життя достатньо надовго, щоб використовувати її. Маніпулювати нею.

Завдавати їй болю.

Її мовчання розлютило його.

— Я захищав тебе все твоє життя, — сказав він з отрутою в голосі. — Ти все ще не розумієш? Я спостерігав за тобою із самого дня твого народження. Тобі все ще не ясно? Я полював на твоїх ворогів і захищав тебе. Ти відмовляєшся це бачити? Після всього, що я зробив?

Після всього, що я тобі дав?

Алізе відступила на крок назад.

— Це я підслуховував чутки про змови інших, — продовжував він, підвищуючи голос. — Це я надсилав тобі попередження перед кожним важким поворотом у твоєму житті, щоб ти залишалася пильною перед обличчям небезпеки. Це я знищував твоїх ворогів, коли ти тікала з міста в місто. Я вивів тебе з бідності. Я дав тобі силу. Я врятував тебе від труднощів і конфліктів.

Ти завдячуєш, мені всім,

— вигукнув він, і тепер його груди важко здіймалися. — Твоє здоров’я, твоя магія, твоя корона — саме твоє існування повністю залежить від моїх зусиль.

Боже, та він був хворий.

—Але тепер, — додав він, заспокоюючись, — тепер настав час, щоб ти віддячила мені за мою доброту. Я заслужив право вимагати від тебе і тіло, і душу- Це те, що мені належить.

Цей жах вразив її майже до нестями.

— Я тобі нічого не винна, — сказала вона, її дихання пришвидшилося. — Я не укладала з тобою жодної угоди. Ти привів мене до цієї миті, як ти сам сказав, з власної волі. Як ти збираєшся у мене щось забрати, якщо я не укладала з тобою жодного контракту?

— О, є багато способів. — Він зневажливо відмахнувся, і його гнів розвіявся так само швидко, як і з’явився.

—Кіре?

— відчайдушно спробувала вона ще раз.

— Кіре, ти ще чуєш мене?

—Але обережне й регулярне застосування чорної магії, — продовжував Ібліс, тим часом як його шия знову почала смикатися, — є найпростішим методом контролю. У цьому разі мені не потрібно буде забирати твою магію, і це, на мою думку, буде найкращим варіантом, бо я вважаю, що було б добре зберегти видимість того, що ти дієш із власної волі. Ми ж не хочемо, щоб люди думали, що з тобою погано поводяться.

Алізе швидко дала собі обіцянку: коли все це закінчиться, вона знайде спосіб урятувати своїх друзів. Коли все це закінчиться, вона знайде спосіб завершити подорож і повернути свою магію.

Коли все це закінчиться, вона виконає своє призначення і врятує свій народ.

Але перш ніж ці мрії зможуть здійснитися, їй доведеться впоратися з дияволом, а це означає, що їй знадобиться весь її розум.

— Звісно, — сказала дівчина, і серце її забилося. — Я цілком згодна.