Страница 119 из 127
РОЗДІЛ П’ЯТДЕСЯТ ТРЕТІЙ
АЛІЗЕ ЗАТАМУВАЛА ТРЕМТЛИВИЙ ПОДИХ.
Вони з Іблісом стояли одне навпроти одного у зловісній тиші, поки серце дівчини билося в небезпечному ритмі, а застиглі фігури її друзів стояли навколо неї, наче дивні статуї. Вона поглянула на них, а потім знову на диявола.
— Не хвилюйся, — сказав Ібліс. — Вони паралізовані, але не мертві. Вони також усе чують. Тож цей досвід має навчити їх, коли треба замовкнути й слухати.
Алізе ковтнула слину.
Звісно, було бентежно дивитися на Кіра, не бачачи Кіра. Це був його голос, його тіло, його шкіра, його сильні руки, його широкі плечі, але на неї дивився незнайомець. Незнайомець, який розмовляв з нею. Незнайомець, який розглядав її з неприємною уважністю.
Вона намагалася не здригнутися.
Алізе повільно розробляла план, але перш ніж утілити його в життя, їй потрібно було переконатися в декількох речах. Ібліс сказав, що може отримати доступ до розуму Кіра, але, здавалося, що він не володів ним. А це означало, що розум Кіра мав бути незалежним, принаймні на певному рівні.
Хіба ні?
Удруге в житті Алізе звернулася до сили, про яку не знала, що вона в неї є, мобілізуючи кожну краплину своєї енергії, щоб установити зв’язок, який вона ледь уміла налагоджувати.
—Кіре?
— запитала дівчина. —
Ти мене чуєш?
Ібліс дивно нахилив голову в її бік.
Намагатися поговорити з Кіром було небезпечно: не тільки тому, що вона не знала, чи він ще живий, але й тому, що, якщо він живий, Алізе не була впевнена, чи Ібліс не перехопить їхню розмову.
Це було ризиковано, але вона відчувала, що мусить спробувати.
Зв’язок клятви на крові був тепер лише слабким відгомоном у її свідомості, але джинка трималася за цю іскру з відчайдушною надією. Вона зосередилася на відчутті поколювання, яке останнім часом охоплювало її горло та поширювалося у грудях. Алізе занурилася у це відчуття, намагаючись викликати його в усьому тілі...
—Кіре?
— спробувала вона знову, цього разу ще відчайдушніше.
Коли ж дівчина й цього разу не отримала відповіді, то не знала, чи варто повірити, що її чоловік пішов, чи, може, турбуватися, що вона щось зробила не так. Одна справа — намагатися зв’язатися з кимось, хто перебуває у власній голові на самоті. Проте зовсім інша, як
Їй здавалося, — намагатися зв’язатися з кимось, кого витіснив диявол.
Тим часом Ібліс усе ще витріщався на неї.
— Чого ти хочеш від мене? — порушила вона мовчанку між ними.
— Я хотів зустрітися з тобою, — відповів він.
Ця проста відповідь здивувала її.
—Але ти встановив початкові умови цієї угоди сто років тому — задовго до мого народження, — сказала вона йому. Дівчина відчула, як розсіяне поколювання магії в її венах перетворилося на рівномірний пульс. — Ти не міг знати, що зустрінеш мене.
Ібліс похитав головою.
— Ні, тоді я навіть не мріяв про це. Усе, про що я думав, — це помста. Я думав, що, можливо, буду грати роль короля, — сказав він. — Адже у своєму звичному стані я можу тільки
переконувати
людей, щоб вони зруйнували себе. Якщо ж я стану людиною, я подумав, що зможу робити те, що роблять глиняні королі, масово вбиваючи власний народ, втягуючи його в безглузді війни, занурюючи його в десятиліття голоду й хвороб — винищуючи його більш ефективно.
Він зупинився, щоб посміхнутися.
— Звісно, я мусив зачекати, поки Тулан повільно відбудується. Мені не було цікаво правити зруйнованою збіднілою імперією. Я хотів бути справжнім королем. Але з плином років, коли я розробляв свої плани, я почув шепіт по всій землі. Найвидатніші Провидці того часу виголошували надприродні пророцтва. Гори Ар’я тремтіли. Казали, що протягом століття з’явиться королева джинів, і я...
Тут він замовк, а його обличчя спохмурніло. Він раптово здригнувся та сіпнувся, ніби намагаючись стримати тремтіння.
— Ти що? — запитала вона, ледь дихаючи.
Він струснув головою, а потім підвів погляд.
— Я вирішив чекати на тебе.
Вона різко зітхнула.
— Чому?
— Я подумав, ми могли б знайти спосіб правити разом.
— Разом, — повторила вона, приголомшена.
— Так.
Він знову покрутив шиєю, а потім зробив обережний крок їй назустріч.
Незважаючи на дедалі більшу огиду, Алізе вдалося втриматися на місці.
— Ти що, не рада мене бачити? — з посмішкою запитав він. — А я думав, ти будеш рада.
Тепер вони були лише за кілька кроків одне від одного.
Алізе зберігала байдужий вираз обличчя, намагаючись дихати рівно, хоча їй дуже хотілося втекти, бо чим довше вона стояла перед дияволом, тим більшу відразу відчувала.
— Ти думаєш, я маю радіти? — запитала вона.
— Звісно, — відповів він, злегка нахмурившись.
— А чому?
— Тому що я зробив усе це для тебе.
Він простягнув руки, ніби вказуючи на все навколо.
Почуття Алізе стали гострішими, адреналін заполонив її. Тепер було ясно, що вона мала справу не лише зі злом, а й з ілюзією.
Їй доведеться діяти обережно.
Королева джинів знову почала збирати свою магію, тепло поступово наростало, і коли печіння в її венах посилилося, вона ще раз спробувала встановити зв’язок.
— Кіре,
— майже закричала вона.
— Будь ласка, почуй мене!
Цього разу вона відчула силу зворотного тепла в грудях, ніби маленьке сонце розгорталося поверх її грудей, і хвиля надії прокотилася по ній.
Кір був живий.
Кір був живий.
їй здалося, що вона зараз заплаче з радості, яка охопила її в цю мить, але Алізе не могла виказати це почуття, інакше б викрила себе, і лише з великим зусиллям вона зберегла байдужий вираз очей, навіть попри те, що її серце відчайдушно калатало в грудях.
— Я й не усвідомлювала, — сказала дівчина дияволу, — що ти зробив усе це для мене.
Ібліс зареготав, але вигляд мав ображений.
— Ти не усвідомлювала? — перепитав він. — Та я вбив Заала заради тебе, за все, що він зробив тобі й твоїй родині. Я вбив його Провидців заради тебе, за те, що вони виголосили пророцтво, яке змусило Заала полювати на тебе. Я знайшов для тебе королівство, щоб визволити тебе з рабства. Я знайшов для тебе магію, щоб допомогти тобі піднятися до влади... Усе, що я зробив, — це було заради тебе...
— Я думала, що це зробив Кір, — сказала вона.
Ібліс потемнів, фальшиве світло в його штучних очах затьмарилося раптовим нервовим розширенням зіниць. Він дивився на неї з відчутною злістю, а тіні навколо нього ставали густішими, неначе зимові пальта.
Вона відчула тремтіння від страху.