Страница 118 из 127
Диявол подивився на розірване небо, потім на розтріскану землю, що повільно гуркотіла. Усе навколо здавалося зруйнованим, наче витягнуті з гобелену нитки, а спіралі життя розкручувалися, наче клубочки пряжі.
Ібліс нахмурився, побачивши це.
— Здається, це поганий знак, — промовив він, потім застиг, а потім вибухнув нестримним сміхом, і з його тіла почали вириватися задихані звуки, що були подібні до шуму шаленої нестримної хвилі. Ця поведінка була настільки не схожа на поведінку справжнього Кіра, що раптом стало дуже легко повірити, що вони мають справу із самозванцем.
— Я не... — Ібліс із подивом доторкнувся до своїх вуст. — Я так давно не говорив звичайними реченнями! Ви не уявляєте, як мене дратувало складати ці нескінченні рими, щоб ввічливо спонукати цього ідіота зруйнувати своє життя!
Він знову вибухнув гучним сміхом, і всі шестеро обмінялися невпевненими поглядами. Неможливо було мати якісь очікування щодо поведінки диявола, але, звісно, ніхто не думав, що він буде сміятися, як блазень.
Першим крок уперед зробив Хазан, відокремившись від інших. Ця невелика дія одразу ж привернула увагу диявола, і він перестав сміятися, щоб придивитися до Хазана, нахиливши голову так само дивно, неприродно.
— Що б ти не шукав, — сказав Хазан, — ти не знайдеш цього тут.
— Ага, — сказав диявол. — А ти, мабуть, є Хазан.
Єдиною зовнішньою реакцією Хазана на це було легке розширення очей. Він не відповів.
Ібліс нахилив голову до інших.
—А ти є Камран, а потім йде Худа. Це Дін. — Він кивнув головою. — І навіть маленький Омід.
Омід вичавив із себе якийсь приглушений звук.
— Здивований, що я знаю, хто ти такий? — Диявол посміхнувся. — Мушу визнати, досить цікаво бути всередині його голови.
Ібліс постукав себе по скроні, а потім помахав пальцем у бік групи.
— Тут є думки, а також висновки про всіх вас.
— Ти можеш отримати доступ до його розуму? — здивовано запитала Алізе.
Увага Ібліса одразу переключилася. Він повернувся до неї, наче магніт, що шукає свою половинку, з виразним подивом і повагою на обличчі.
— Ти говорила до мене.
Диявол автоматично рушив до неї, і Худа закричала. П’ятеро друзів кинулися утворювати бар’єр між Алізе та Іблісом, а Хазан просто тремтів від люті.
— Ти не наблизишся до королеви, — сказав він.
— Мені не подобається, що він знає моє ім’я, — відчайдушно сказав Омід.
— Це нічого не означає, — промовив Дін. — Не дозволяйте йому впливати на ваші думки...
Ібліс зареготав.
— Бачу, моя репутація випереджає мене. Як приємно.
— Не рухайся з місця, — гнівно промовив Камран. — Залишайся там, де стоїш...
— Та досить, мені нудно.
Диявол зімкнув два пальці, та друзі одразу ж замовкли й заціпеніли на місці, а їхні роти і кінцівки назавжди застигли в останніх рухах.
Алізе з жахом закричала.
Вона похитала головою, інстинктивно відсахнувшись від диявола, відступаючи назад, поки той наближався до неї, аж раптом знову опанувала себе.
Дівчина відмовлялася боятися цього клоуна, придворного блазня з його проникливим шепотом. Вона не повинна була підкорятися диявольській темряві; він не мав над нею жодної влади. Алізе нічого йому не винна.
Тож раптом вона зупинилася, хитаючись на місці.
Одночасно з нею зупинився також Ібліс, опинившись за кілька кроків від неї.
Він здавався неприродно загіпнотизованим нею, пильно вдивляючись у її обличчя, наче у припливну хвилю.
—Так, — тихо промовив він. — Я можу отримати доступ до його розуму. А також я можу отримати доступ до його магії.