Страница 97 из 103
Розділ тридцятий
КІР ЗАКЛЯК ТА НАВІТЬ не поворухнувся; обидва не промовили жодного слова. Алізе все ще дивилася на його рот, бажаючи, щоб світ за цими стінами зупинився, щоб вона почула його відповідь, але її надії невдовзі розвіялись.
Почувся наступний потік безперервного грюкання в двері, і нарешті Кір заплющив очі і вилаявся, відсуваючись від неї з помітною злістю.
Алізе стояла на місці як паралізована, її голова йшла обертом, серце було розбите. Вона почула його кроки, коли він підійшов до дверей, почула скрегіт старого дерева, коли він відчинив їх.
Голос Сарри був безпомилковим.
—
Де ти був
? — закричала вона. — Я тебе всюди шукала! Твій камердинер сказав, що піднімався до тебе, щоб вдягнути до вечері, але тебе не було, а потім ти не з’явився внизу, як і дівчина, її теж немає в кімнаті, і я не знала, з чого
починати
твої пошуки, бо останнє місце, де я очікувала тебе знайти так рано ввечері, це твоє ліжко, а ти, виявляється, тут, вилежуєшся, наче якийсь розпусник, а потім моя покоївка сказала, що чула, як якась жалюгідна служниця ридала на кухні, боячись за свою роботу, бо побачила тебе сплячим у твоїй кімнаті...
—
Мамо
.
— І чому ти досі не вдягнений? Боже, та ти виглядаєш гірше смерті — ти що, хворий? Це тому ти спиш у такий час?
— Так.
— І дуже невчасно, — відказала вона сердито. — Катастрофічно невчасно. Це так на тебе схоже — піти і захворіти, коли ти справді потрібен, або втекти, коли всі інші повинні боротися з наслідками твоїх божевільних дій...
Алізе була вражена.
Вона знала, до якої міри Сарра ненавиділа свого сина, і в контексті травмованої психіки жінки Алізе справді могла зрозуміти її емоційний стан, адже вона справедливо звинувачувала Кіра в жорстокому вбивстві свого чоловіка. Та навіть знаючи про це, було приголомшливо чути, наскільки ця ситуація підживлювала її ненависть. Було щось ненормальне в тому, як мати сварить свого сина за те, що він захворів, навіть не поцікавившись, чи все з ним гаразд. У цьому спілкуванні було щось настільки образливе, що було навіть важко слухати.
— Ти не хочеш перейти до суті? — промовив Кір, і голос його урвався. — Що тобі від мене потрібно?
— Мені потрібна та дівчина! — закричала Сарра. — Де вона? Де Алізе? Що ти з нею зробив?
Алізе відчула раптовий сплеск тривоги.
— Що я з нею
зробив
? — Кір засміявся, але сміх той пролунав гнівно.
— Не розмовляй зі мною таким тоном, ніби я не маю жодних підстав сумніватися в тобі! Дівчини немає в її кімнатах! Що ще я маю думати? Ніхто не бачив її вже кілька годин, ніхто, крім усіх джинів Тулану, — істерично додала вона, — які прибувають жахливими зграями з усіх кінців імперії і які штурмують замок вже цілу годину...
Алізе відчула, як у неї завмерло серце.
— Що? — тепер занепокоївся Кір. — Що ти маєш на увазі? Вони поводяться агресивно?
— Так, вони поводяться агресивно! — вигукнула вона. — Що в біса ще я можу мати на увазі? Їх тисячі, Кіре, і вони погрожують виламати ворота, якщо вона не вийде.
— Я не розумію, — сказав він, як його хвилювання зростало. — Чому ж вони розлючені? Я думав, що вони обожнюють її...
— То ти знав? — запитала вона, схвильована. — Ти знав, хто вона? Ти знав, що вона для них усіх значить? О, Кіре, як ти міг? — голос Сарри пролунав по-справжньому пригнічено. — З усіх дурних і жахливих речей, які ти коли-небудь робив... Ти сказав мені, що вона королівської крові, але ти не сказав мені,
що
вона —
месія
! Вона розірве імперію на шматки!
У Алізе запаморочилося в голові, її дихання прискорилося та стало більш важким. Вона не могла повірити, що все це відбувається насправді. Більш того, вона не могла повірити, після всіх цих років, що це відбувається саме
так
.
Це була катастрофа.
— Чого вони вимагають? — холодно запитав Кір.
— Навіщо ти припер її сюди? — сказала Сарра, ледь не схлипнувши. — Навіщо ти створив такий гармидер у нашому домі? Хіба ти не розумієш, що з нами стане? Ще більше джинів почують про неї, і вони прийдуть за нею — вони виповзуть з усіх своїх найтемніших закапелків, — вона задихалася, — і нам доведеться вести війну проти власного народу!
— Мамо, — різко сказав він. — Візьміть себе в руки.
— Ти прокляття для нашої сім’ї, — заволала вона. — Ти — пляма на обличчі планети...
—
Чого вони хочуть від неї
? — спитав він, і голос його тремтів від люті. — Які їхні вимоги?
— Вони хочуть доказів, що вона існує! І вони хочуть знати, що вона в безпеці. Та найбільше вони хочуть знати, чи приїхала вона сюди, щоб вийти за тебе заміж, чи займе вона трон.
Алізе задихнулася та притиснула руку до горла.
Кір ненадовго замовк. Він був пригнічений, коли нарешті сказав:
— То вони
хочуть
, щоб вона вийшла за мене заміж?
— Я не знаю! — вибухнула Сарра, і голос її лунав несамовито. — Все, що я знаю, це те, що вони погрожують підпалити місто, якщо вона не з’явиться найближчим часом, а я ніде не можу її знайти...
— Я знайду її, — грубо сказав він, і навіть тоді Алізе зрозуміла, що він захищає її. Кір знав, що вона б не хотіла, якби її застали в непристойному місці, з ним наодинці, у його спальні, і цей маленький жест дуже багато значив для неї. Але повільно вона почала усвідомлювати, що все це марно. Вона не могла ховатися вічно.
— Де ти збираєшся її шукати? — заволала Сарра. — Ти знаєш, де вона? То ти знав весь цей час і просто мучив мене?
— Спершу, — сказав Кір, не звертаючи уваги на спалах гніву матері, — ти маєш заспокоїти їх. Я не можу дозволити їй стояти перед цим натовпом, поки не буду впевнений, що вона в безпеці.
— Це
ти
попроси їх заспокоїтися, — заперечила Сарра. — Думаєш, я не намагалася? Вони не хочуть мене слухати!
До біса її репутацію.
Алізе більше не могла стояти мовчки. Це були її люди, і вона несла за них відповідальність. І вона знала, що якби її батьки були тут, вони б сказали їй вийти на світло.
Сказали б їй не боятися.
Серце відчайдушно калатало в грудях, та Алізе підняла голову над хвилями жаху і вийшла з тіні.