Страница 94 из 103
Він нахилив голову, його губи майже торкнулися її щоки, а різкі звуки її власного неглибокого дихання стали ще більш відчайдушними. Вона не знала, коли він підійшов так близько, але тепер він повністю заволодів її почуттями: п’янкий запах його шкіри, вигляд його оголених рук, звук його серцебиття. Їй бракувало лише дотику, лише смаку, і вона страшенно цього прагнула. Її розум затьмарився, вона навіть не пам’ятала свого імені, стоячи так близько до нього. Вона смутно усвідомлювала, що це погана ідея, що вона грає з вогнем, але Алізе вже колись пережила пекло, тож думала, що зможе пережити таке полум’я знов.
— Ні, — зітхнула вона.
Вона побачила, як він здригнувся, як його тіло похитнулося від важкого видиху. Він видав відчайдушний, здавлений звук, заплющивши очі, але все одно не торкнувся її.
Він не підняв до неї руки, не припинив її страждань, а вона була занадто збентежена, навіть тоді, щоб просити його про це.
— Алізе, — прошепотів він. — Дай мені зробити тебе моєю королевою.
Це був холодний, різкий удар реальності.
Алізе застигла і відступила назад, її голова миттєво прояснилася, тривога пронизала її тіло.
— Ти... — сказала вона, охоплена страхом. — Ти намагаєшся спокусити мене? Змусити мене вийти за тебе заміж?
Кір мав такий вигляд, наче його хтось вдарив.
Він дивився на неї, його груди здіймалися, в очах був такий відвертий розпач, що вона одразу ж відчула жаль.
— Ні, — сказав він, видихнувши це слово. Носта потеплішала.
— Вибач, — вигукнула вона, хитаючи головою. — Вибач, я знаю, що це жахливе звинувачення, але чому ти... Чому ти...
— Чому ти поводишся так, ніби це несподіванка? — він повільно приходив до тями, його біль стихав, застигаючи в неї на очах. — Я із самого початку чітко висловив свої наміри, Алізе, я хочу одружитися з тобою...
—
Диявол
хоче, щоб ти одружився зі мною, — вибухнула вона. — Це зовсім не одне і те ж! Як ти не розумієш?
— Виходь за мене, — заперечив він, — і ти отримаєш свою корону, диявол буде ненадовго насичений, а я, значною мірою, звільнюся від свого боргу. Ми всі отримаємо те, що хочемо. Що в цьому поганого?
— Одна справа, — сердито сказала вона, — укласти фальшиву угоду, переслідуючи власні інтереси. Але це... Кіре, це не було б фальшивою угодою, і це все ускладнило б. А що б ти зробив? Якби я тебе поцілувала? Що було б далі?
— Я б одружився з тобою, — сказав він, знову ступивши ближче, наблизившись на небезпечну відстань. — Я б одружився з тобою завтра ж. А потім відніс би тебе в ліжко. На довгі тижні.
Вона відчула, як її обличчя запалало, а серце шалено закалатало. Це було приголомшливо, але ще більш приголомшливим було те, як її тіло відреагувало на його пропозицію, спалахнувши бажанням, яке вона намагалася загасити.
— А потім? — запитала вона, не в змозі врівноважити свій голос. — Ти гадаєш, що я тебе вбила б?
Він завагався.
— Цей вибір за тобою.
— Ти неможливий, — зітхнула вона. — Як ти можеш бути таким недбалим? Це смертельно серйозна ситуація...
— А який був
твій
план? — запитав він, і його очі блиснули. — Як ти думала, чим це все закінчиться?
— Я не знаю, — відповіла вона та похитала головою. — Я не... я не думала...
— А тепер ти забагато думаєш.
— Ти жорстокий...
— А ти занадто збуджена. Ти із самого початку знала, що я в полоні у безжального господаря, що насправді я шукав тебе за його наказом, що я зруйнував своє життя, розладнав свій дім і роздер себе на шматки за його наказом, і все це заради тебе.
Він замовк.
— Все заради тебе. Невже ти не бачиш, що ти зробила зі мною? За лічені дні ти роздягла мене догола і перевернула мій світ. Моє життя у безладі, моє майбутнє в невизначеності, а моя голова — моя голова...
Він відвернувся і скривився, його кулаки стиснулися, і Алізе здалося, що її серце зараз зупиниться.
— І замість того, щоб злитися, — продовжував він, — замість того, щоб прогнати тебе, замість того, щоб шкодувати, що ми зустрілися, я продовжую дивитися на цей клятий поріз на твоїй шиї, Алізе, і мені хочеться померти.
— Кіре...
— Це моя власна провина, — сказав він і провів обома руками по обличчю. — Я винен тільки сам. Я знав, що ти небезпечна. Ти мала перевагу з того самого моменту, як я тебе побачив. Я побачив тебе і одразу зрозумів, що втрапив у халепу, і зненавидів тебе за це, бо вже тоді я зрозумів, що ти будеш моїм кінцем.
— Про що ти говориш? — запитала вона стривожено. — Ти говориш так, ніби я завдала тобі шкоди...
Він розсміявся, розсміявся так, неначе з’їхав з глузду.
— Авжеж, ти не знаєш. Звідки тобі знати? Як ти можеш знати правду? Що ти так довго полюєш на мене, мучиш мене щоночі...
— Кіре, припини, — сказала вона. — Так нечесно. Я ніколи навіть не
знала
тебе...
— Ти не розумієш, — сказав він замучено. — Я мріяв про тебе
місяцями.
Носта спалахнула гарячою хвилею на її шкірі, і Алізе завмерла.
— Що?
— Я не знав, хто ти, — сказав він, хитаючи головою. — Я не знав твого імені. Я думав, що ти лише витвір моєї уяви. Якась вигадка.
Алізе відчула себе враженою. Розгубленою. Її серце калатало, як несамовите.
— Що... Що тобі наснилося про мене?
Він лише відвів погляд, але нічого не відповів.
— Ти не можеш мені розповісти?
Кір безрадісно розсміявся.
— О, ні,
цією
історією я можу поділитися. Я просто не хочу.
— Чому?
— Алізе, — прошепотів він, все ще відмовляючись зустрітися з нею поглядом. — Прояви до мене хоч трохи милосердя. Не змушуй мене промовляти це вголос.
— Будь ласка, — сказала вона наполегливо. — Я не хочу змушувати тебе страждати. Але мені потрібно зрозуміти... Якщо диявол підкинув тобі мою подобу, я маю знати, як він мене використовує. Що я тобі робила? Чи заподіла я тобі біль у твоїй уяві?
Пройшла мить, перш ніж Кір сказав, дивлячись на стіну:
— Зовсім ні. Я завжди думав, що ти була чимось на кшталт янгола.
Вона різко зітхнула.
Знову це слово. Він назвав її я
нголом
у своєму маренні, і тепер вона думала, що починає розуміти.