Страница 84 из 103
Розділ двадцять шостий
КІР ВСЕ ЩЕ ПРИГОРТАВСЯ ДО НЕЇ, його щока щільно торкалася її грудей, але його зусилля перенести їх, здавалося, вичерпали рештки його енергії, бо він знову заснув. Він не ворушився, не промовив жодного слова, і вона відчувала його глибоке, рівне дихання на своїй шкірі.
Сантиметр за сантиметром вона болісно відсувалася від нього, обережно розплітаючи їхні руки. Спочатку він пручався, видаючи безладні звуки протесту, але незабаром змирився зі своїми порожніми руками, хоча й насупився уві сні. Вона спостерігала, як він посовався, намагаючись влаштуватися зручніше, і незабаром його рука ковзнула вгору по шовковій наволочці подушки, так само, як він зробив це з її ногою.
Її легені рвучко випустили повітря.
Можливо, її перенапружені нерви нарешті оговталися. Вони успішно повернулися до замку, Кір лежав у ліжку, здавалося, їй вже не загрожувала небезпека його поцілунку, і тепер їй залишалося тільки прокрастися до своїх покоїв — що було набагато легше сказати, ніж зробити, бо цей замок був величезним і викликав моторошне враження. Алізе й гадки не мала, де розташовані її кімнати по відношенню до його, але в порівнянні з усім іншим, це здавалося досить простою справою для розв’язання. По-перше, їй потрібно було з’ясувати, як вийти з Кірової кімнати непомітно, а по-друге, не наштовхнутися на Сарру, яка, без сумніву, хотіла б обговорити з Алізе прогрес на шляху до вбивства її сина. Якщо вона впорається з усім цим, то їй потрібно буде лише попросити кількох пронозливих, пліткавих слуг вказати дорогу до її кімнати, сподіваючись, що необізнані серед них не запитають, хто вона така, і не поцікавляться плямою крові на її спідниці.
Все просто
.
З тихим стогоном вона крадькома зісковзнула з ліжка, але потім, озирнувшись на Кіра, завагалася.
Вона знала, що не варто думати, ніби його сьогоднішні дії в стані афекту свідчать про якісь великі зміни в їхніх стосунках. Кілька годин тому Кір цілком відверто сказав їй, що
ненавидить
її, і носта це підтвердила. Вони пережили кілька неочікуваних і дивних моментів дружнього спілкування, але навряд чи цього вистачить, щоб стерти таке гаряче почуття ненависті, враховуючи, що їхня домовленість мала закінчитися вбивством.
Проте Алізе була занадто розважливою, щоб заперечувати, що, незважаючи на численні суперечливості, вона дуже сильно
відчувала
Кіра; безсумнівно, вона відчувала незрозуміле, магнетичне тяжіння між їхніми тілами. З іншого боку, це ще не означало, що вона йому довіряла.
Зараз вона боялася за нього.
За дві години диявол провів його через сім ступенів пекла, і, вочевидь, це було не вперше. І навряд чи востаннє. І хоча вона знала, що Ібліс помітив її стурбованість за Кіра, вона відчувала, що нічого не могла з цим вдіяти; Алізе не бачила сенсу в тому, щоб намагатися змінити те, що вже було запущено; диявол не був дурнем. Вона ніколи б не змогла переконати його змінити свою думку. Та Алізе
було не все одно
. Так, у її жилах текла крига, але це ніколи не робило її холоднокровною. Вона сиділа там і була свідком страждань Кіра. Вона плакала через нього.
І тепер, незважаючи на хитрощі диявола, незважаючи на незрозумілий стан речей між нею та бентежним королем, Алізе була занадто доброю, щоб залишити його побите, понівечене тіло без жодної краплини співчуття.
Зітхнувши, вона підійшла до його боку ліжка, вивчаючи його напружений вираз обличчя, засохлу кров, що вкривала його одяг. Кір все ще був взутий у чоботи, підперезаний мечем та вдягнений у щільний чорний плащ. Вона побачила блиск леза в піхвах, які важко впиралися йому в ногу, і подумала, що йому, мабуть, страшенно незручно. З його обличчя зникла м’якість, яку раніше надавав сон; він був похмурий відтоді, як вона відсунулася від нього, і його плечі знову напружилися, навіть уві сні.
Вона заплющила очі і ніби знов побачила, як він стікає кров’ю. Ніби знов почула, як він кричить.
Обережно провела рукою по поверхні гладкого чорного черевика, майстерність автора якого виднілася в кожному сантиметрі блискучої, змащеної олією шкіри. Дбайливими рухами вона підняла край темних Кірових штаней, аж раптом відкрила смугу теплої, золотистої шкіри, припорошеної його мідяним волоссям. Зосередивши погляд на пряжці, яку вона шукала, вона легко розстебнула черевик, а потім гнучко зняла його з ноги в шкарпетці також чорного кольору. Алізе взяла важкий черевик до рук і оглянула його, не в змозі втриматися, щоб не замилуватися акуратними, рівними стібками, свідченням багатогодинної каторжної праці, і тільки потім поставила його на підлогу. Вона повторила процес ще раз, на іншій нозі, і, закінчивши, поставила міцну пару акуратно біля стіни.
Потім вона обережно відтягнула одну з Кірових рук від подушки і обережно висмикнула її з рукава пальта. Вона мала намір перевернути його на інший бік, сподіваючись повторити цю дію з іншою рукою, коли він раптом здригнувся. Він зробив різкий вдих і сів, наче пружинна дитяча іграшка, переляканий, як і тоді, на квітковому полі. Однак цього разу Алізе знала, чого очікувати. Вона знала, що він не прокинувся по-справжньому, і намагалася не втягуватися в поверхневі розмови з ним.
Вона сумнівалася, що він запам’ятає багато з цього.
— Алізе, — він несподівано моргнув, вивчаючи її червоними, скляними очима. У його голосі пролунав відчай, коли він сказав: — Чому ти пішла?
Його слова були схожі на постріл у серце.
Насилу вона відштовхнула це болісне відчуття, знаючи, що те, що він спровокував у ній, було справою рук привида. Вона й гадки не мала, що відверта сторона Кіра буде такою ніжною та вразливою, але тоді вона не знала, з чим має справу і що саме він переживає.
Та що б це не було, це
не
був справжній Кір.
— Допоможеш мені? — запитала вона замість цього. — Я намагалася зняти твоє пальто.
Він нічого не відповів, лише подивився на неї, потім на себе, частково позбавленого пальта. Різкими, дитячими рухами він зняв решту одягу, а потім упівсили відштовхнув його від себе. Одяг зі скреготливим звуком впав на підлогу.
Алізе швидко підхопила його в руки, здивована його вагою, і обережно повісила на спинку стільця, що стояв поруч. Вона обернулася саме вчасно, щоб побачити, як Кір знімає із себе сорочку.
Вона застигла, мов зимова роса.