Добавить в цитаты Настройки чтения

Страница 75 из 103

Камран роздивлявся жінку — її очі-намистинки, маленький ніс, рум’яні щоки — і не міг позбутися нотки огиди, навіть зараз. Він ніколи не забуде синців, які бачив на обличчі Алізе, та жорстокі погрози, які ця економка втілювала в життя на його очах. Місіс Аміна була лютою жінкою.

— Можете говорити, — дозволив він, пильно вдивляючись у неї.

— Дякую, ваша високосте, — сказала вона, запинаючись. — Насамперед, я хочу сказати, що розумію, що зараз, можливо, не найкращий момент для мого виступу, але я відчуваю, що, можливо, ніколи не матиму іншої нагоди постати перед вами, сір, і очистити своє ім’я. Тому я скажу на свій захист, що коли ви востаннє приїжджали до вашої любої тітоньки в Будинок Баз, я боюся, що у вас склалося про мене неправильне уявлення, бо я вже достатньо прочитала в газетах, щоб зрозуміти, що мала рацію, коли вирішила покарати ту дівчину, і навіть думаю, що не завадило б добряче відлупцювати її, сір, бо, може, тоді вона не накоїла б стільки біди...

— Чекайте, яку дівчину? — спитала міс Худа, явно забувши про свою обітницю мовчання. — Ви ж не маєте на увазі Алізе?

Камран здригнувся.

— Звісно, її, — переможно сказала місіс Аміна. — Сьогодні вранці я прочитала ім’я цієї дівчини в газетах і одразу збагнула, що воно мені знайоме, а потім згадала, що чула, як та жахлива дівчина називала своє ім’я цьому хлопцеві, — вона тицьнула на Оміда, — коли він прийшов до Будинку Баз, щоб вручити їй запрошення на бал, і як я тепер бачу, я була занадто великодушна, щоб дозволити це, а не треба було б, бо після того, як моя дорога господиня повернулася додому вчора ввечері, вся налякана цією жахливою трагедією, я все розповіла їй, я сказала їй — а я принесла їй чашку м’ятного чаю, щоб заспокоїти її нерви, — тож я сказала: «Ну, як вам це сподобається, міледі? Я все з’ясувала, дівчина з газет весь цей час працювала тут, у Будинку Баз...» І моя господиня так засмутилася, що я навіть не можу описати її жах, бо вона почала думати, що ви, сір, знали про все це від самого початку, знали про підступність дівчини і покривали її, бо інакше чому б ви так палко захищали її того дня, а потім на балу, але я запевнила її, що дівчина, швидше за все, зачаклувала вас, ваша високосте, тому вас не можна звинувачувати в її лиходійстві...

—

Місіс Аміно

, цього цілком достатньо...

— Вибачте мені, — сказав Дін, похмуро обводячи поглядом групу, — але нас привели на допит про одну й ту саму дівчину? Про дівчину-джина у сноді, яка приходила до мене за маззю? Якщо так, то я не можу підтвердити ці свідчення, бо не знаю, як її звати, та й гадки не маю, чи вона відвідувала бал і чи завдала якихось неприємностей...

— Вона не була звичайною служницею! — закричала місіс Аміна. — Хіба ви не бачите? Я давно підозрювала, що з нею щось не так — вона весь час вдавала із себе якусь поважну особу, говорила так, ніби вона якась примадонна, і я тільки звинувачую себе, сір, що не викрила її раніше. Я відчула в ній якесь зло від самого початку, а коли побачила, як її очі міняють колір просто переді мною, то мала б здогадатися, що в ній сидить диявол...

— Якщо в комусь і сидить диявол, — сердито сказав Омід, — то це в вас!

— Мерзенна дівка, — продовжувала місіс Аміна, не звертаючи на цей вигук хлопця жодної уваги. — Ніколи вона мені не подобалася. Знаєте, вона ніколи не дотримувалася інструкцій. Завжди недбало ставилася до роботи, зрізала кути...

—

Недбало

ставилася до роботи? — обірвав її Дін, широко розплющивши очі від подиву. — Та в дівчини, що прийшла до моєї крамниці, руки були настільки зруйновані важкою працею, що вона ледве могла стиснути кулак! — він похитав головою та рвучко відійшов від жінки. — А ви — та сама економка, яка її побила, чи не так? Тільки не кажіть мені, що ви також відповідальні за той гнійний поріз на її горлі?

— О, ні, сір, — тихо відповів Омід арданською мовою. — Це був я.

Дін раптом розлютився.

— Та

хто

ви такі? Скажіть мені, будь ласка, що я накоїв такого, що заслужив таке нещастя: опинитися в вашій компанії? Я лише обробив дівчині її рани! — він благально подивився на принца. — Ваша високосте, невже ви не дозволите мені повернутися додому? Я не зробив нічого поганого — я не заслуговую на те, щоб моє ім’я було заплямоване у зв’язку з цими поганцями...

— Заждіть хвилину, — сказав Камран, уважно дивлячись на Діна. — То ви можете підтвердити, що рани дівчини були справжніми? Що вони не були результатом ілюзії?

— Ілюзії? — Дін замислився. — Ваша високосте, я не уявляю, навіщо їй витрачати магію на катування себе, але якщо з якоюсь безглуздою метою їй вдалося зачаклувати свої руки, щоб зруйнувати їх, то, гадаю, вона могла б розчаклувати їх назад. Навіщо їй мої мазі, якщо вона могла це зробити сама? Ні, сір, я не вірю, що її рани були якоюсь ілюзією, — аптекар поморщився, наче щось пригадавши. — Однак у моїй присутності вона відкрила, що її тіло здатне зцілюватися швидше, ніж у звичайних людей, і зняла бинти лише через кілька днів, а не через тиждень, як я порадив...

— Самозцілення? — перепитав Камран, заклякши. — Справді?

— Так, пане. — Дін закліпав очима, здивований інте-ресом принца. — Її шкіра відновлювалася з надприродною швидкістю, незвичайною навіть для джинів...

— Ознака диявола! — вигукнула місіс Аміна. — Ось вам і доказ!

— Ой,

замовкніть

, — роздратовано сказала міс Худа.

— Ви ігноруєте знаки на свій страх і ризик, міс, — різко заперечила місіс Аміна. — Джини можуть ставати невидимими, а не

розпливчастими

, але ж ніхто не зміг добре роздивитися дівчину минулої ночі, майже напевно через вплив диявола...

— Є й інші причини, окрім диявола, — сердито відрізала міс Худа. — Одяг, в який вона була одягнена... Так, його доставили з запискою, яку я не змогла прочитати, але ж одяг постійно зачаровують, особливо для бою, щоб надати власникові анонімність або захист, а її розмитість могла бути результатом досить простого магічного заклинання...

—

Темні

чари! Темна магія! — закричала місіс Аміна. — Всім відомо, що темна магія не може з’явитися без втручання диявола!

— Це повна нісенітниця, — сказав Дін, закотивши очі. — Якби ця дівчина мала доступ до темної магії, невже ви думаєте, що вона погодилася б отримувати копійки за відтирання бруду з підлоги вашої господині? Ви думаєте, якби вона мала доступ до темної магії, вона б охоче ділила дах з жорстокою економкою, яка явно отримувала задоволення, б’ючи її?

Гадаю, що ні