Страница 67 из 103
— Алізе, будь ласка, прийди то тями,
Алізе
...
— Чому ти їм подобаєшся? — прошепотіла вона, майже торкаючись губами його горла, навіть коли її голова наповнилася шумом. — Я думала, вони тебе зненавидять...
— Будь ласка, ваша високосте, — вигукнув чоловік. — Скажіть що-небудь, ми благаємо вас, скажіть що-небудь.
— Пробач мені, — прошепотів Кір, міцніше притискаючи її до себе. — Я знаю, що ти не хотіла цього, але я не буду більше чекати...
— Кіре, — зітхнула вона, заплющивши очі від світу, що кружляв перед очима. — Здається, я зараз знепритомнію.
— Моя королево! — заверещала перша жінка, чий голос, як підозрювала Алізе, вона пам’ятатиме до кінця днів своїх. — Моя королево, ви нарешті, — задихалася вона, все ще істерично ридаючи, — ви нарешті прийшли по нас, після всього цього часу...
Аж раптом вони зникли.