Страница 62 из 103
Він повільно опустив свою руку вниз, все ще тримаючи її долоню, а потім огорнув її зап’ястя як браслетом, його пальці ніжно притискалися до її прискореного пульсу. Цікаво, чи не рахував він удари, фіксуючи її реакцію.
— Алізе, — сказав він, і голос його був низьким та глибоким. Він дивився на неї так, ніби вона збиралася встромити ножа в його серце. — Що ти робиш?
— Нічого, — сказала вона, хитаючи головою, коли до неї повернулася мова. — Присягаюся, я не збиралася скривдити тебе.
Кір відпустив її руку, наче вона обпікала його, та відійшов від неї подалі. Він дихав трохи прискорено, а очі його були насторожені.
— Тоді що ти збиралася зробити?
Вона завагалася, обмірковуючи, чи варто зізнаватися, а потім вирішила не робити дурниць. Вона знову похитала головою.
— Нічого, присягаюся...
— Алізе, — тепер його голос пролунав різко. — Чому ти намагалася доторкнутися до мене? У що ти граєш?
— Я просто, — зітхнула вона. — Ох, це ж
смішно
, — сказала вона в розпачі, — я просто хотіла проявити співчуття.
Він блимнув на неї очима, і напруга в його тілі помітно послабшала.
— Ти просто хотіла проявити співчуття? — повторив він, і в голосі його бриніло здивування. — Ти маєш на увазі, ти намагалася мене втішити?
— Так.
Він показав на себе.
—
Мене
?
— Знаєш що? — Гнівний рум’янець спалахнув на її щоках. — Не зважай.
Кір дивився на неї цілу секунду перед тим, як нарешті не витримав і зайшовся бурхливим сміхом.
— Я розповів тобі якусь сумну історію, а ти відразу і розчулилася? Від
моїх
слів? Ах ти ж дурненька, тебе ж уб’ють.
— Ой, припини, — вона схрестила руки. Повільно, він похитав головою, знову скорочуючи відстань між ними, і його очі уважно вивчали її, вдивляючись у риси її обличчя. На мить здалося, що він може доторкнутися до неї, але він цього так і не зробив.
— Зроби мені ласку, — прошепотів він. — Що ти хотіла сказати? Як ти хотіла мене заспокоїти?
— Я не... я не збиралася нічого говорити...
— Ти хотіла сказати, щоб я не переживав? — запитав він, все ще посміхаючись. — Ти хотіла нагадати мені, що, хоча моє життя, по суті, нічого не варте, я повинен тримати голову високо і бачити світлу сторону ситуації?
— Ні, — сказала вона, почувши, що голос її зараз хрипкий та неприємний. — Я не мала наміру говорити тобі такі дурниці. І не бачу в цій ситуації жодної світлої сторони.
Він зробив глибокий вдих, його груди здійнялися з зусиллям. Минула довга мить перед тим, як він сказав:
— Знаєш, я теж не бачу.
Серце Алізе калатало як скажене. Вона не розуміла, чому вони постійно опиняються в таких напружених обставинах, і, на додачу, не знала, як їх уникнути. В Кірі було щось, безумовно, захопливе; щось потужне і складне, що підштовхувало до пошуку істини, щось схоже на те, наче розминаєш травмований м’яз; відчуття водночас болісне та приємне. Вона співчувала йому, хоча й ненавиділа його; розуміла його — хоча й зневажала. Він був наче низка таємничих скриньок, і вона не була впевнена, що хоче їх відкрити, але їх приховані глибини і спокушали її, і водночас лякали.
Вона не знала, чого хотіла від нього — і чи хотіла чогось взагалі.
А потім він доторкнувся до неї.
Він опустив очі і доторкнувся до неї, порушуючи зачарування між ними так різко, що Алізе перехопило подих, і вона здригнулася. Вона побачила, як він посміхнувся на це, а потім тихо засміявся, легенько проводячи пальцями по її сукні, спереду, трохи нижче грудей, по животу.
Вона відсахнулася, але занадто пізно.
— Що ти робиш? — вигукнула вона, намагаючись викликати в собі гнів та зневагу. Її свідомість затуманилася, коли він опинився поруч, і вона дала собі мовчазну обіцянку тримати віднині відстань між їхніми тілами.
— Я відчистив твою сукню, — сказав він, відступивши на крок назад. — Навряд чи ти хотіла б, щоб залишилась пляма.
Алізе подивилася на себе, ніби прокинувшись від сну, мимоволі погладжуючи ліф своєї сукні. Брунатні бризки чаю, що добряче заляпали тканину, тепер зникли. Її сукня була повністю оновлена.
— Як ти це зробив? — прошепотіла вона, дивлячись на нього широко розплющеними очима. — Як тобі вдається так легко чаклувати?
— А ти хіба не повинна володіти великою силою? — запитав він, здивовано зводячи брови. — Як же так сталося, що ти не навчена магії?
Вона злегка почервоніла від його запитання, відчуваючи ніяковість.
— Моя магія, якщо я коли-небудь нею володітиму, має прийти до мене без формальної освіти. Вона має бути інтуїтивною.
— Неймовірно, — сказав він ще більш похмуро. — І більше ти нічого не знаєш? Ти не знаєш, як це відбувається?
— Ні, — сказала вона, раптом відчувши себе незручно. Вона не могла зрозуміти, чи це було чесне, невимушене запитання, або ж він вправно витягував з неї інформацію. У будь-якому випадку, вона відповіла з обережністю. — Наскільки я розумію, ніхто цього не знає.
— Як це?
— А так, що за всю історію людства до неї ще ніколи не було доступу, — швидко відказала вона і змінила тему розмови. — Що ж до звичайних чар, то я знаю лише елементарні речі. Ардунія — занадто велика імперія, щоб покладатися на чари для свого процвітання. Для нас це дуже обмежений ресурс, і тому ми використовуємо його дуже економно. Крім того, він повністю належить та регулюється владою. Нам не дозволено використовувати його на власний розсуд.
— Так, — тихо сказав він. — Я чув, що ардунійці навчають магії лише тих, хто бажає приєднатися до жерців.
Вона кивнула.
— Але хіба в Тулані не так? Твоя мати казала мені, що ти з дитинства вивчаєш ворожіння та чаклунство, але достатньо одного погляду на тебе, щоб зрозуміти, що ти не маєш нічого спільного з жерцями.
Він завмер, на мить приголомшений образою, а потім розсміявся всім тілом, його плечі здригалися, а очі мружилися по краях.
— О боже, — сказав він. — Скажи мені, що ти насправді відчуваєш.
— Обережно, Кіре, — зауважила вона. — Якщо ти продовжуватимеш так сміятися, я можу подумати, що в тебе є серце.
— О, тобі не варто хвилюватися, — сказав він, і його посмішка зникла. — У мене його точно немає.
Носта похолола.
Посмішка Алізе теж застигла, і якась міцна броня розсипалася всередині неї. Вона раптом не знайшла, що сказати.
— Тоді ходімо, — сказав він, буквально за секунду підійшовши до дверей. — Якщо ти справді така неосвічена, я покажу тобі, як це працює.