Страница 60 из 103
... — хлопчик викинув руку, наче хотів зупинити Камрана, але запізно зрозумів, що ледь не торкнувся принца, і з жахом відсахнувся. — Вибачте... тобто, пробачте мені...
— Оміде...
— Будь ласка, — сказав хлопчик, відчайдушно витираючи мокре обличчя і випростуючись на повний зріст. — Я зможу, сір, клянуся, що зможу. Я хочу цю роботу понад усе на світі — моя мама і тато пишалися б мною, якби побачили, як я змінив своє життя, і я клянуся, що покажу вам, на що я здатен. Могилами моїх батьків, сір, я присягаюся.
Камран примружив очі на хлопчика, який стояв, виструнчившись, і його очі з червоними облямівками більше не сльозилися. У будь-якій іншій ситуації Камран беззаперечно звільнив би дитину. Але зараз ставки були невисокі: завтра вранці принц поїде звідси. Крім того, він очікував неприємностей від вельмож, вважаючи, що спотворення тієї магії, що в’ється по його тілу, майже гарантує йому вигнання. Молодий чоловік не був певен лише щодо того,
коли
саме його попросять піти, бо досі йому вдавалося уникати того, що здавалося неминучим, — зустрічі із самим Заххаком.
Немов би викликавши його подумки, Камран краєм ока побачив міністра оборони, що з’явився в кінці коридору, наче з повітря, та потихеньку віддалявся. Він поспішав до королівського крила палацу — і те, що Заххак сподівався здійснити в покоях його діда, було таємницею, яку юнак прагнув розгадати. Якщо стрімкі очі міністра оборони були будь-якою ознакою, то відповіді були неминуче похмурими.
— Сір?
Камран перевів погляд на хлопчика, його розум працював у подвійному режимі, оцінюючи ситуацію з усіх можливих боків за долі секунди. По мірі того, як підступна постать Заххака віддалялася, принц був упевнений, що дуже, дуже скоро він дізнається більше про свою долю в палаці.
В такому разі не було сенсу розбивати хлопчикові серце, міркував він. Він міг би з таким самим успіхом дозволити дитині помріяти ще один день.
— Ну добре, — сказав Камран, стишивши голос. — Але якщо вони не з’являться до заходу сонця, я переведу тебе на іншу посаду в палаці. Я впевнений, що нам знадобиться новий конюх, — він зробив паузу, розглядаючи дитину. — Ти добре знаєшся на конях?
Омід так сильно затряс головою, що Камран злякався, чи не порушить він там усе назавжди.
— Я не люблю коней, сір, і вони не люблять мене. Я все зроблю, і вам не треба буде переводити мене на іншу посаду. Вони будуть тут до заходу сонця, присягаюся.
І коли Омід кинувся навтьоки, стрімко спускаючись сходами, Камран теж змінив курс і попрямував слідами Заххака до кімнат свого дідуся.
1 Специфічна одиниця вимірювання довжини, яка використовується в метрології; дорівнює одному мільйону тонн.