Добавить в цитаты Настройки чтения

Страница 53 из 103

Розділ п’ятнадцятий

— ТИ ХОЧ ЗНАЄШ, ЩО ЦЕ ОЗНАЧАЄ? — запитав Камран. Хазан похитав головою. Він узяв книгу з благоговінням, яке читалося в його очах, в його руках та у застиглості рис обличчя. Обережно перегорнув чисті сторінки, потім вивчив пальцями обкладинку, шукаючи щось на її шкірі...

— Ось тут, — тихо промовив він, натискаючи на щось уздовж корінця. — Ось тут.

— Що це?

— Слабке тиснення, — сказав він. — Це символ. Досить старий.

Камран взяв книгу в руки, обмацуючи корінець. Коли він знайшов знак, про який йшлося, він спохмурнів. Це був контур двох трикутників, розташованих поруч і з’єднаних між собою — третій трикутник утворювався там, де вони накладалися — з однією хвилястою лінією, що підкреслювала все це.

— Що це означає?

— Ар’я.

Камран завмер, а потім повільно підняв голову, зустрівшись очима з Хазаном.

— Гірський хребет? На півночі?

Хазан кивнув, і очі його були непроникними.

— Ви не бували там ніколи?

— Ні.

— Там жорстоко. Такий холод, якого ви зроду не бачили, і снігопад, який ніколи не припиняється, зменшуючи видимість майже до нуля. Там був дім моїх предків, — тихо сказав Хазан. — Там джини побудували своє перше королівство після падіння Ібліса. Серед нас подейкують, що гори Ар’я володіють могутньою магією, доступною лише істинному володареві землі — але більшість вважає, що це лише старі байки, бо ніхто в офіційній історії ніколи не знаходив доказів тієї магії.

— А ти? — Камран напружився, вивчаючи свого друга. — Ти теж вважаєш, що це вигадка?

Хазан завагався, затамувавши подих, перед тим, як тихо промовити:

— Ні.

Камран впустив книгу на стіл, спостерігаючи, як вона приземлилася з глухим стуком.

— Боже, — прошепотів він. — Так

ось

чим вони тут займалися. Всі ці туланські шпигуни. Всі ці місяці, — він похитав головою, піднявши очі. — Я помилявся, Хазане. Війна не вирішить нашої проблеми з Туланом. Насправді, я починаю думати, що вона зробить все тільки гірше.

— Звідки ви це взяли?

Камран ненадовго заплющив очі та пробурмотів собі під ніс нецензурне слово.

— Звідти, — сказав він, — що тепер здається очевидним, що вони хочуть війни. Вони провокували нас весь цей час.

— Я не розумію вашої логіки. Навіщо їм провокувати нас до війни? Якби вони хотіли війни, вони могли б завдати нам власного превентивного удару...

— Якби вони вторглися на наші кордони, — сказав Камран роздратовано, — вони б воювали з нами на нашій власній землі. Мураха викликає лева на дуель. Ардунія величезна, наші бази щедро розкидані по всій імперії, наші солдати обчислюються сотнями тисяч. Це було б самогубством.

Хазан помітно насторожився, в його очах зажевріло розуміння:

— Але якби ми розпочали сухопутну війну на їхній території...

— Саме так, — сказав Камран. — Наші солдати будуть змушені залишити свої пости. Сили Ардунії будуть розсіяні; наші пріоритети зміняться, наші війська відволікатимуться, і в результаті наша імперія стане набагато менш захищеною. Тулан скористався б нашим розгубленням, щоб пограбувати гори Ар’я для власних цілей, завдавши нам удару там, де ми б найменше його чекали. Вони б зазнали великих втрат, але якщо ця магія, про яку ти говориш, справді існує, їхня винагорода була б справді разючою. Що таке кілька тисяч життів, втрачених в обмін на невимовну, запаморочливу магічну силу? Для таких, як Кір, це, безумовно, було б того варте.

Хазан здавався трохи ошелешеним.

— Всі ці нещодавні напади, — Камран похитав головою, — Хазане, ти знаєш не гірше за мене, що жодній з наших імперій не дозволено використовувати руйнівну магію на кордоні — і за всі роки нашого розбрату з Туланом вони поважали це правило, ніколи не порушуючи конвенцію Ніксу. Але під час останнього плавання наш корабель мало не перекинувся, зіткнувшись з магічною перешкодою. Вже одне це мало б стати причиною для відплати, але, незважаючи на мої скарги, наші посадовці не побачили причини...

— Так, — промовив Хазан сухо. — Можу собі уявити, як вони намагалися зрозуміти вашу точку зору, коли ви так закрутили справу, що образили їх, припустивши, що наші контакти з Туланом стали для них такими ж звичними, як і їхні власні

акти фізіологічного відправлення

...

Камран похмурим поглядом змусив Хазана замовкнути, вирішивши проігнорувати цей доказ своєї нещодавньої дурості.

— За останні два роки, — продовжив він, — ми затримали шістдесят п’ять туланських шпигунів, більше половини з яких ми перехопили лише за останні вісім місяців. Але ж шпигуни проникали крізь наші кордони століттями. Невже вони раптом забули, що таке таємність? Чому вони стали такими недбалими зараз? Схоже на те, ніби вони

хотіли

, щоб їх спіймали.

Хазан подивився на нього проникливим поглядом:

— А ще, звісно, є маленька проблема з вашим дідом.

— Саме так, — сказав Камран, і тепер вже його власні очі звузилися. — Ти ж сам зауважив, що за всі ці роки мирного часу туланський король жодного разу не прийняв запрошення на жоден з наших балів.

Хазан глибоко зітхнув і повільно випустив повітря, перед тим, як сказати:

— Само собою зрозуміло, що вбивство і ганьба суверена сусідньої імперії є підставою для негайної відплати.

— І все ж, — щелепа Камрана здригнулася. — Наші посадовці продовжують вагатися.

— Це не вкладається в голові.

— Хазане, — сказав принц. — Я відчуваю запах щура.

— Щура? — Хазан здивовано підняв голову. — Але хіба щур не прагнув би виконати бажання Тулану? Якщо, як ти стверджуєш, Тулан провокує нас до війни, то хіба винний посадовець не вхопився б за будь-яку з цих можливостей, щоб завдати удару у відповідь?

Камран завагався.

— Може, наш щур чекає на нові розвіддані.

— Хто? Заххак?

— Я не знаю, — відповів Камран, його увага розсіялася, коли він згадав те, що дідусь сказав йому лише вчора — він не міг повірити, що це було лише вчора. Але Заал зізнався, що всі ці роки відкладав війну з Туланом лише заради

Камрана

, щоб позбавити його втрати ще однієї близької людини, передчасного сходження на трон та дитинства, змученого війною.

Але покійний король також був першим, хто підтвердив — незважаючи на мовчанку всіх інших вельмож, — що близька війна з Туланом — то є беззаперечний факт. Це була одна з останніх речей, які король Заал сказав принцу.

—

Війна наближається

, — прошепотів він.