Добавить в цитаты Настройки чтения

Страница 42 из 103

Камран зрозумів правду про спадщину Хазана лише тоді, коли міс Худа раніше ідентифікувала комаху як світлячка; Камран не був повним невігласом в історії джинів — він знав, що для них означають світлячки, і тепер був вдячний за цю інформацію. Якби він не зміг скласти докупи мотиви Хазана, він, можливо, ніколи б не надихнувся на більш складне пояснення злочинів юнака. Можливість того, що Хазан був вірний лише Алізе, а не Кіру, все змінила.

— У мене твій улюбленець, — сказав він.

Хазан випростався, вивчаючи Камрана з войовничим виглядом, який свідчив про те, що він йому не вірить.

— Мій

улюбленець

?

Камран підняв банку з-під варення для огляду, піднісши її до рівня очей Хазана. Побачивши його, збентежена комаха з жахливою несамовитістю зірвалась з місця, відчайдушно б’ючись об стіни своєї в’язниці, її черевце час від часу світилося, а маленьке тільце вдарялося об скло із серією глухих, рівних ударів.

— Ти намагатимешся заперечувати, що це належить тобі?

Минув деякий час, перед тим, як Хазан неохоче відповів:

— Ні.

— Гадаю, ти захочеш залишити його при собі.

У відповідь Хазан лише зітхнув. Він відкинув голову назад до стіни, схрестив руки на грудях. Напружена лінія його рота майже кричала про невимовне роздратування.

— Це не «

він

», — похмуро сказав він. — Це «

вона

».

— І я поверну її тобі після того, як ти відповіси на мої запитання.

Хазан свердлив його похмурим поглядом.

— Ви занадто високої думки про мої стосунки з комахою, якщо вважаєте, що я розголошу секретну інформацію за таку незначну винагороду.

— Розумію. Тож ти не будеш заперечувати, якщо я розчавлю її підошвою свого чобота.

— Ви не зробите цього.

— Зроблю.

Хазан похитав головою та відвернувся.

— А ви й справді змогли б це зробити, чи не так? Ви, безбожна тварюко.

Вираз обличчя Камрана став суворим.

— Хазане, — сказав він. — Я хочу знати, що ти зробив для неї.

— Навіщо? — Хазан гірко засміявся. — Що, знову її втратили, чи не так?

— Так.

Хазан підняв очі, і на його губах з’явився відблиск справжньої посмішки.

— Тоді ви справді принесли мені радісну новину. Тепер я готовий до повішення і можу спокійно померти, знаючи, що вона втекла.

— Я хочу знати, що ти зробив для неї, — повторив принц, цього разу гнівно. — Ти хотів, щоб вона посіла мій трон?

—

Посіла ваш трон

? — перепитав Хазан, недовірливо дивлячись на принца. — Захопити трон найбільшої імперії у світі, ви маєте на увазі? Цікаво, і з якою армією?

— То ти не мав наміру, щоб вона прийшла до влади?

— З якою метою ви зараз мене допитуєте? — Хазан насупився. — Ви думали, що я спробую відродити стару імперію? Приректи власний народ на смерть, розпалюючи війну, в якій йому бракуватиме людей, щоб перемогти? Ваш дід наполегливо переслідував невинну молоду жінку за жахливий злочин — за те, що вона існувала, якщо ви не забули. Я хотів лише відправити її в безпечне місце, десь подалі від найманців. У будь-якому випадку, вона не зацікавлена в тому, щоб скинути вас. Вона — тендітна молода жінка, яка просто хоче, щоб її залишили в спокої.

Камран стиснув щелепу.

— Тут ти помиляєшся.

Хазан замовк, взявши паузу, щоб з новою цікавістю роздивитися принца.

— Ви — затятий недоумок, — промовив він. — Тільки не кажіть мені, що ви змінили свої погляди після смерті вашого діда. Після того, як мені довелося годинами вислуховувати ваші волання про її порятунок, ви вирішили виконати його останню волю і відрубати їй голову?

Камран здригнувся.

Те, що Хазан так легко зміг прочитати його думки, стало для нього бентежним одкровенням, і він не знав, як його прийняти.

— Якщо ви думаєте, що я розповім вам щось про неї, — похмуро промовив Хазан, — то ви дуже помиляєтеся. А тепер або вбийте мене, або забирайтеся геть.

— Хазане.

—

Що

?

— Вона заручена з ним.

— З ким? — Хазан здавався розгубленим, пильно розглядаючи килимову сумку, яку все ще стискав у руці Камран. — Заручена з ким?

— Дівчина. Вона заручена з Кіром.

Хазан різко підняв голову, очі його були бездонні і темні, як смола.

—

З Кіром

? Ви маєте на увазі той ходячий шматок лайна, що вбив наших Провидців? Чоловіка, якого вона звинуватила в тому, що він чудовисько, перед тим, як вдарити його по обличчю?

— Його самого.

Тепер Хазан виглядав убитим.

— Що за гру ви затіяли? Ви обмовляєте її, сподіваючись, що я піддамся і вб’ю вас, щоб звільнити від того безладу, який ви влаштували у власному житті?

— Клянуся честю, це правда, — різко відповів Камран. — Кір сам сказав мені, що вони незабаром одружаться. Вона втекла з балу минулої ночі на спині туланського дракона. Без сумніву, вони тепер разом.

Хазан повільно розгорнув тіло, піднявшись на повний зріст перед тим, як зробити крок вперед, помаранчеве сяйво смолоскипів позолотило риси його обличчя, підкресливши зламаний кут перенісся. Хазан вивчав Камрана зі звичною для нього фамільярністю, яку принц завжди сприймав як належне. П’ятнадцять років вони були знайомі, і Камран ніколи не усвідомлював цінності свого старого друга, який був для нього ближчим за брата.

— Ваше обличчя, — прошепотів Хазан. — Магія змінилася.

— Так.

Хазан на мить заплющив очі та глибоко зітхнув.

— І ніхто вам про це не говорив? Вони ще не прийшли за вами?

— Що ти маєш на увазі? Хто за мною прийде?

— Провидці, — тихо промовив він, не дивлячись у вічі принцу. — Ви в небезпеці, Камране.

— Ти знаєш, що це означає? — Камран відчув, як прискорився його пульс. — Ти знаєш, чому магія змінилася?

— Так.

— Ти не скажеш мені?

— Спершу поясніть мені одну річ. — Хазан відійшов від ґрат і почав міряти камеру кроками. — Ви прийшли сюди, щоб вбити мене або запропонувати угоду? Бо якщо я все одно помру, то не бачу сенсу вам допомагати.

— Мені потрібно, щоб ти жив.

Хазан перестав рухатися.

— Я засудив тебе до смерті, — пояснив Камран, — бо вважав, що твій союз з дівчиною означає змову з Туланською імперією. Я думав, що ти допомагав у вбивстві мого діда, у вбивстві Провидців. Я припускав, що ти намагаєшся скинути корону, і що ти працюєш у союзі з туланським королем.

— Гадаю, мені лестить, що ви вважаєте мене таким заповзятливим, — холодно відповів Хазан.