Страница 33 из 103
Центральну кімнату увінчувала склепінчастоподібна стеля, на підлозі геометричними візерунками була викладена мармурова плитка, по якій тягнулися довгі ряди пишних червоних килимів, що розкинулися по всьому приміщенню. Великі вікна були відчинені, щоб впускати світло, а привітний вітерець колихав простирадла величезного ліжка, що стояло, шовковисте і поважне, в центрі всієї цієї розкоші, і ковдри на ньому були розкинуті, неначе запрошували до себе. Молода гостя пройшла крізь усе наче в якомусь заціпенінні.
Чи призначалося це все для неї?
Якщо так, то тепер вона зрозуміла, чому люди укладають угоду з дияволом. На якусь мить така пропозиція здалася їй вартою уваги.
Але це ще не все.
За цією кімнатою були ще кімнати: ошатна вітальня, окремі приміщення для ванної і вбиральні, невелике подвір’я з обіднім столом...
Лише коли Алізе прокладала собі шлях крізь ці простори, вона зрозуміла, що її доставили на задній двір. А вхід до цього крила був не через спальню, а просто перед нею. Величні дерев’яні двері, здавалося, підморгували їй, спонукаючи відчинити їх.
Але вона не стала.
Поки що ні.
Замість цього вона прокралася до ванної кімнати, знайшла запас постільної білизни в шафі і швидко розірвала простирадло на смужки. Половину з них вона використала, щоб витерти рани і затиснути кровотечу, а решту переробила на бинти, акуратно обмотавши ними свої поранення. З важким зітханням вона припала до стіни. Усе, чого вона хотіла в цей момент, — прийняти теплу ванну, оповити себе чистим одягом і спати цілу вічність.
Перші два бажання здавалися неможливими в її теперішньому стані; вона не думала, що витримає стільки часу, скільки треба, щоб набрати ванну, і не знала, де знайти чистий одяг. Але якби вона тільки змогла дістатися до ліжка, то могла б ще виконати третє.
У своїх пошуках вона зазирнула не в ті двері і опинилася в розкішній гардеробній кімнаті, куди цікавість затягнула її, і вона побачила, що там повно одягу, такого вишуканого, що вона боялася до нього й доторкнутися. Вона наважилася лише провести по речах кінчиками пальців, і від відчуття такої чудової тканини в її мозку прокинулася частина, що досі дрімала; Алізе раптом засвербіло в руках, і їй захотілося дістати швейне приладдя. Інстинктивно вона поплескала себе по тілу, потягнулася до невидимих кишень, шукаючи довкола себе сумку, якої в неї більше не було.
Від жахливого переляку Алізе застигла.
Усвідомлення нахлинуло на неї болісним потоком, страх заполонив її тіло, а спогади закрутилися в голові; безлад останніх дванадцяти годин відчайдушно намагався впорядкуватись у хронологічній послідовності.
Алізе затулила долонею рот.
Тільки тоді вона зрозуміла, де залишила свою килимову сумку.