Страница 24 из 103
Розділ п’ятий
КАМРАН ВДИВЛЯВСЯ У ДЗЕРКАЛО своїм похмурим виразом обличчя.
Він перебував у своїй гардеробній вже так довго, що встиг зустріти схід сонця, але його камердинер, Сіна, ще й досі не закінчив з усіма приготуваннями його регалій. Раннє золоте світло лилося крізь низку вузьких вікон уздовж однієї стіни, освітлюючи некоронованого короля лагідним сяйвом. Від коміра до чобіт Камран був одягнений відповідно до ардунійської традиції; він носив різні відтінки темно-синього, — єдиного кольору, який спадкоємець щойно звільненого трону міг носити в жалобі, символізуючи для всієї імперії, що, хоча вони і сумують за втраченим, але разом з цим не позбавлені надії.
Лідер ще живий.
Або принаймні чіплявся за життя, якщо вірити ранковим заголовкам.
Щелепи Камрана стиснулися, так само як і його рука: він стис у кулаці примірник ранкової газети Сетара «
Дафтар»
. Хрускіт паперу був єдиним звуком, що порушував напружену тишу. Камран був відомий своєму камердинерові як людина небалакуча, але цього ранку принц був особливо мовчазний, після стількох втрат неспроможний вимовити вголос більше, ніж кілька гнівних слів.
Він відчував, що може або промовчати, або закричати.
Вибір здавався очевидним.
Старанно прикріпивши останні кілька військових відзнак до нагрудної кишені Камрана, Сіна обережно протягнув через плечову петлю атласну стрічку, настільки тонку, що вона одразу ж лягла в елегантні складки на грудях, а кінці її він акуратно приколов уздовж бокового шва його військової форми з низкою сріблясто-блакитних перлин. Потім Сіна прикріпив нашийний ланцюжок біля самого горла Камрана; по обидва боки планки були закріплені великі шестикутні аметисти, а між ними було пронизано три нитки блискучих чорних діамантів, які м’якими вигинами звисали поперек грудної клітки.
Почувся різкий тріск тканини.
Його камердинер вичаклував з нізвідки плащ північно-синього оксамиту, який, здавалося, стелився по спині Камрана; Сіна накинув плащ на плечі принца, а потім увінчав ансамбль важкими, стилізованими під драконячу шкіру еполетами, оздобленими лускою.
Те, що Камран володів усіма цими речами, прямо вказувало на материну руку; тільки їй би вистачило передбачливості замовити таке вбрання, про деталі якого було б домовлено ще кілька місяців тому. Принцові ніколи б не спало на думку готувати такий гардероб завчасно, щоб підготуватися до смерті короля — і це нагадало йому не лише про раптове зникнення його матері, але й про те, наскільки він тепер самотній у цьому світі. Його рука раптово затремтіла, і він напружив пальці, знову стискаючи в кулаці новини дня.
Газета не була доставлена Камрану на срібній таці разом із гарячим сніданком, який він лишив недоторканим, — її принесли особисто. Це був слуга у сноді, який закляк перед ним, чоловік, що майже зігнувся навпіл у позі покори, простягаючи йому примірник «
Дафтару
», пильно-зелені сторінки якого не можна було не впізнати.
— Пробачте мені, ваша високосте, — прошепотів він. — Нам здалося, що ви маєте знати.
Камран ледве зміг опанувати своє потрясіння.
Ніколи в житті палацовий слуга не наважувався говорити вголос у його присутності, а тим паче виступати рупором від імені інших, чия думка не мала б мати для нього жодного значення. Будь-який інший монарх такого рівня, як Камран, повісив би слугу лише за його нахабство, але принц не зміг придушити в собі певну долю цікавості.
Він не мав наміру читати сьогодні вранці жодних статей, бо все, що друкується так рано, майже напевно буде старою новиною; напередодні ввечері не вистачило часу, щоб якась газета детально описала вечірні курйози. Попри це, він цілу хвилину роздивлявся слугу, перш ніж нарешті взяти з його простягнутої руки газету, після чого слуга з глухим риданням упав навколішки, затуливши рота рукою, і поповз назад до дверей.
Камран швидко розгорнув газету.
Над згином красувався заголовок, надрукований жирними літерами, чорними, як смерть, і такими ж зловісними:
ХАЙ ЖИВЕ КОРОЛЬ! АЛЕ ЯКОЮ ЦІНОЮ?
Сторінки ледь не випали з його рук, серце несамовито закалатало у вухах. Ардунійська імперія була найбільшою на землі: вона охоплювала третину відомого світу. Газетними сторінками новини вже розлетілися, як гарячі пиріжки; без сумніву, поширені плітками з других та третіх вуст, які неминуче вигадали нові деталі, переповідаючи їх далі та розпалюючи таким чином загальну істерію.
Народ бунтуватиме.
Король мертвий, Провидці мертві, принц нездужає
СЕТАР — «Дафтар» з глибоким жалем та скорботою повідомляє про жорстоке вбивство короля Заала. Новини з королівського балу: вчора ввечері, приблизно об 11:43, було повідомлено, що молодий суверен Тулану, король Нари Кір, вбив Його Королівську Високість без жодних перешкод. При
сутні масово повідомили, що за мить до смерті короля звинуватили в тому, що він приніс у жертву незліченну кількість
сиріт, аби темною магією підтримати своє неприродне довголіття. Ці звинувачення залишились без відповіді.
Принц і спадкоємець був присутній при смерті короля, хоча багато очевидців підтвердили, що принц Камран зазнав важких поранень, вступивши в одноборство з туланським королем, щоб захистити свою честь.
«Там було вогняне кільце», — сказав захеканий відвідувач вечірки, який побажав лишитися невідомим, про криваву сутичку між королівськими особами. — «Принц бився доблесно, але сильно обгорів. Ми всі думали, що він мертвий, поки він не закричав нам, щоб ми йшли додому».
Наразі стан здоров’я принца Камрана невідомий.
Подальші звіти повідомляють, що у зв’язку з жахливими обставинами смерті короля дворянські будинки Ардунії сьогодні розпочнуть обговорювати, чи необхідне покарання для пів
денної імперії. Якщо рішення буде схвальним, це означатиме кінець безпрецедентного семирічного перемир’я і початок того, що, за словами офіційних осіб, може стати найкривавішою війною в новітній історії…
Там було більше.