Страница 98 из 122
За всі ці роки це вдалося лише йому.
Глибоко вдихнувши, Алізе викинула Камрана з голови та серця. Натомість вона раптом подумала про своїх батьків, які завжди хвилювалися через її очі, завжди переживали за її життя. Вони ніколи не втрачали надії, що вона відвоює землю і корону, які, на їхню думку, належали їй по праву.
Алізе з дитинства виховували, щоб вона повернула їх собі.
Що б вони подумали, якби побачили її зараз? Безробітну, бездомну, віддану на милість якоїсь міс. У цей момент Алізе відчула тихий сором за себе, за своє безсилля.
Не кажучи ні слова, вона розв’язала з очей сноду і неохоче дозволила клаптику шовку прослизнути крізь пальці. Коли Алізе нарешті підвела очі, щоб зустрітися поглядом з молодою жінкою, міс Худа заціпеніла від страху.
— Боже мій! — вигукнула вона. — Це ти.