Страница 97 из 122
б мене захистила?
Алізе схилила голову, борючись з новою хвилею роздратування.
— Ви просили мене зізнатися, що прийшло мені в голову. Ось і все.
Запала коротка тиша.
— Ти говорила щиро, — нарешті мовила молода жінка.
Алізе підвела голову, почувши лагідний голос дівчини.
Вона з подивом помітила, що з обличчя міс Худи зникла насмішка, її карі очі були широко розплющені від неприхованих почуттів. Вона несподівано здалася їй зовсім юною.
— Так, міс, — сказала Алізе. — Я говорила щиро.
— Боже мій. Ти дуже дивна дівчина.
Алізе глибоко вдихнула. Це вже вдруге сьогодні хтось звинуватив її в тому, що вона дивна, тож не була впевнена, як їй до цього ставитися.
Вона вирішила змінити тему.
— Власне кажучи, — сказала Алізе, — я прийшла сьогодні, щоб поговорити про вашу сукню.
— О,
так
, — сказала міс Худа, нетерпляче підводячись на ноги й наближаючись до великої коробки. — Це вона? Можна, я відкрию?
Алізе кинулася до коробки й схопила її, притискаючи до грудей. Вона відступила на кілька кроків, її серце шалено калатало в грудях.
— Ні, — швидко сказала вона. — Ні, це дещо інше. Для декого іншого. Я прийшла сюди сказати, що я не закінчила вашу сукню. Насправді я не зможу її закінчити.
Очі міс Худи розширилися від обурення.
— Ти… Але як ти можеш…
— Мене звільнили з Будинку Баз, — швидко сказала Алізе, наосліп намацуючи свою сумку, яку врешті схопила в руки. — Я страшенно хотіла закінчити замовлення, міс, але мені ніде жити, ніде працювати, а на вулиці так холодно, що я ледве можу тримати голку без того, щоб не оніміли пальці…
—
Ти мені обіцяла
… Ти казала… казала, що вона буде готова до балу…
— Мені дуже шкода, — мовила Алізе, повільно ступаючи до дверей. — І я цілком розумію ваше розчарування. Здається, мені вже час іти, оскільки, боюся, я вже достатньо потурбувала вас, хоча, звісно, залишу сукню, — відстебнувши клямку на сумці, вона потягнулася за нею, — і залишу вас насолоджуватися вечором…
—
Навіть не смій.
Алізе завмерла.
— Ти казала, що тобі треба місце для роботи? Що ж, ось. — Міс Худа жестом показала на кімнату. — Ти можеш залишитися і закінчити роботу. А потім непомітно вийдеш, коли всі підуть на бал.
Сумка вислизнула із закляклих пальців Алізе, упавши з глухим стуком на підлогу.
Пропозиція була обурливою.
— Хочете, щоб я закінчила її зараз? — сказала Алізе. — Тут? У вашій кімнаті? А якщо зайде покоївка? Якщо ваша мати шукатиме вас? Що, якщо…
— О, не знаю, — роздратовано мовила міс Худа. — Але я все одно не бачу можливості тобі покинути будинок зараз, оскільки батькові гості вже, напевно, — вона глянула на настінний годинник, золотий маятник якого гойдався, — так, точно вже прибули, оскільки вони страшенно пунктуальні, а це означає, що будинок переповнений усіма послами напередодні балу…
— Але… можливо, я зможу вилізти у вікно?
Міс Худа сердито зиркнула на неї.
— Ти цього не зробиш. Мало того, що ідея абсурдна, так я ще й хочу свою сукню. Мені більше нічого вдягнути, а тобі, як ти сама зізналася, більше нічого робити. Хіба ти не так сказала? Що тебе звільнили?
Алізе заплющила очі.
— Так.
— Отже, на тебе ніхто не чекає і у тебе немає жодного теплого місця, куди можна податися цього зимового вечора?
Алізе розплющила очі.
— Ні.
— Тоді я не розумію твоєї відмови. А тепер негайно зніми це потворне страхіття зі свого обличчя, — сказала міс Худа, піднімаючи підборіддя на сантиметр. — Ти більше не служниця у сноді, ти швачка.
Алізе підвела очі, відчувши, як у серці спалахнув промінчик світла. Вона оцінила спробу молодої жінки підняти їй настрій, але міс Худа не розуміла. Якщо Алізе доведеться чекати, поки весь Фоллад Плейс вирушить на бал, вона сама страшенно запізниться. У неї не було іншого вибору, окрім як дістатися на бал пішки, й вона планувала вирушити значно раніше. Навіть маючи надприродну швидкість, вона не могла рухатися зі швидкістю карети, до того ж не наважилася б швидко бігти в такій витонченій сукні.
Омід гадатиме, чи не покинула вона його. Хазан хвилюватиметься, чи змогла вона подбати про безпечний шлях до балу.
Вона не могла запізнитися. Просто не могла. Занадто багато поставлено на карту.
— Будь ласка, міс. Мені справді треба йти. Я… насправді я джин, — нервово мовила Алізе, застосовуючи єдину тактику, що залишилася в неї в запасі. — Вам не варто хвилюватися, що мене побачать, адже я можу стати невидимою, вих…
Очі міс Худи розширилися від здивування.
— Твоя зухвалість мене шокує. Ти хоч знаєш, з ким розмовляєш? Так, я позашлюбна дитина, але я позашлюбна дитина лоджійського посла, — сказала вона, помітно розлютившись. — Чи ти забула, що стоїш зараз у домі офіційної особи, обраної короною? Як у тебе вистачило нахабства навіть наважитися запропонувати в моїй присутності зробити щось настільки очевидно незаконне, що я не можу збагнути…
— Пробачте, — мовила Алізе, запанікувавши. Лише тепер, коли її засуджували за це, вона усвідомила всю вагу своєї помилки. Інша людина, можливо, уже покликала б магістрат. — Я просто… я не думала ясно… лише сподівалася розв’язати проблему, і я…
— Проблема, на мою думку, полягає в тому, що ти дала мені обіцянку, яку тепер безцеремонно порушила, — міс Худа звузила очі. — У тебе немає поважних причин, щоб не закінчити роботу, тому я вимагаю, щоб ти зробила це негайно.
Алізе намагалася дихати. Серце калатало в грудях з небезпечною швидкістю.
— Ну що? Ну ж бо, — сказала міс Худа, її гнів повільно вщухав. Вона мляво вказала на маску дівчини. — Вважай це світанком нової епохи. Новим початком.
Алізе заплющила очі.
Вона розмірковувала, чи снода тепер взагалі має значення. Так чи інакше, а до кінця ночі вона покине Сетар. Ніколи більше не побачить міс Худу. Алізе сумнівалася, що дівчина почне пліткувати про дивний колір її очей, ймовірно, вона взагалі не зрозуміє, що вони означають, оскільки більшість з глиняних не знала історії джинів і не усвідомлювала те, що бачила.
Алізе ховала своє обличчя не через страх перед натовпом, а через страх перед одним-єдиним уважним поглядом. Варто було їй потрапити на очі не тому незнайомцю, і вона знала, що її життя втрачене. Власне, її хитке становище в цей момент слугувало тому доказом. Якимось неймовірним чином Камран розпізнав її обман, розгледів навіть крізь сноду.