Страница 94 из 122
— Тебе шокує, — сказав він, — що я теж маю вразливе серце? Слабкий розум? Що я теж був нерозумним? Так, я поводився егоїстично. Ухвалював рішення — рішення, які вплинуть на життя мільйонів, які були мотивовані не мудрістю, а бажаннями мого серця. Так, дитино, — мовив він тихо. — Я зробив це заради тебе. Не міг бачити твоїх страждань, хоча й знав, що вони неминучі.
— Рано-вранці, — вів далі король, — я намагався взяти під контроль свої власні помилки, щоб покарати тебе так, як король повинен покарати кожного, хто вчинить зраду. Це мало стати перевихованням, розумієш. Компенсація за все життя стриманості.
— Ваша величносте, — серце Камрана калатало. — Я все ще не розумію.
Тепер король Заал усміхнувся ширше, його очі сяяли почуттями.
— Моєю найбільшою слабкістю, Камране, завжди був ти. Я завжди хотів дати тобі прихисток. Захистити тебе. Після твого батька… — він завагався, зробивши нерівний вдих, — після нього я не міг витримати розлуки з тобою. Сім років мені вдавалося відтягувати неминуче, переконувати наших командирів скласти мечі й укласти мир. Натомість наприкінці свого життя я бачу, що лише додав тобі клопоту. Я ігнорував власні інстинкти в обмін на ілюзію спокою. Наближається війна, — прошепотів він. — Вона вже давно насувається. Лише сподіваюся, що не залишив тебе непідготовленим до зустрічі з нею.