Добавить в цитаты Настройки чтения

Страница 93 из 122

? — Камран повернувся, його серце раптом стиснулося. — Нíчого обговорювати стосовно неї. Я гадав, що ми закінчили цю розмову. Цього самого ранку, власне.

— Я також так думав, — мовив король, у його голосі раптом з’явилася втома. — І все ж, я вже отримав повідомлення про твою незвичну поведінку в Будинку Баз. Уже обговорюють твою… твою

меланхолію

, якщо я правильно почув.

Камран стиснув щелепи.

— Ти став на захист молодої жінки у сноді, чи не так? Гучно захищав її, зневаживши свою тітку і налякавши економку.

Принц тихо пробурмотів прокльони.

— Скажи мені, — сказав король, — чи не була це та сама дівчина, яку ми повинні знищити? Та сама служниця у сноді, що прирече мене на смерть? Та сама, яка ледь не стала причиною жахливого переміщення твого життя в наші підземелля?

Камранові очі спалахнули злістю. Він більше не міг притлумлювати гнів, який усе ще відчував через нещодавню зраду діда, і не міг більше терпіти ці поблажливі прояви зверхності. Він втомився від них, втомився від цих безглуздих розмов.

Що він, власне, зробив не так?

Лише сьогодні він пішов до Будинку Баз, щоб виконати обов’язок, покладений на нього королем, решти він не планував. Не те щоб він збирався втекти з дівчиною, або, ще гірше, одружитися з нею, зробити її королевою Ардунії. Камран ще не був готовий визнати для себе всю правду: що в пориві безумства він, звісно, міг би спробувати зробити її своєю королевою, якби тільки вона йому дозволила.

Він не бачив сенсу зациклюватися на цьому.

Камран більше ніколи не побачить Алізе — у цьому він був упевнений — і не вважав, що заслуговує на таке ставлення до себе з боку діда. Сьогодні він піде на бал, урешті-решт одружиться з дівчиною, яку вважатиме найкращою для себе, і з величезною прикрістю стоятиме осторонь, поки його дід і далі розроблятиме плани вбивства цієї дівчини. Жодна з його помилок не була незворотною, жодна з них не була настільки мерзенною, щоб заслуговувати на такий нещадний осуд.

— Вона впустила на підлогу відро з водою, — роздратовано сказав принц. — Економка збиралася вигнати її за це. Я втрутився лише для того, щоб дівчина затрималася на роботі достатньо довго і не пішла нагору. Обшук її кімнати, як ви пам’ятаєте, був моєю єдиною місією, і її звільнення зірвало б наші плани. Проте мої зусилля не увінчалися успіхом. Її одразу ж випхали на вулицю, і коли я знайшов її кімнату, вона була порожня.

Заклавши руки за спину, король повернувся до онука. Він довго дивився на Камрана.

— А чи не здалося тобі дивним таке своєчасне її звільнення? Хіба тобі не спало на думку, що вона, ймовірно, сама розіграла цю виставу? Побачила твоє обличчя, запідозрила твою мету і спланувала час свого зникнення, уникнувши при цьому будь-яких пильних поглядів?

Камран завагався.

Його охопила хвиля невпевненості. Йому потрібна була одна-єдина секунда, щоб перебрати в пам’яті свої спогади, обміркувати і повністю відкинути припущення про дволикість Алізе, яке він зміг би заперечити, зібравши більше доказів, якби йому дали ще одну мить. Натомість його пауза на роздуми коштувала йому довіри.

— Ти мене розчаровуєш, — сказав король. — Яким поступливим став твій розум під впливом такого очевидного ворога. Я більше не можу прикидатися, що мене це не турбує. Скажи мені, вона дуже гарна? А ти — тебе так легко поставити на коліна?

Принц стиснув руків’я своєї булави.

— Як швидко ви зводите на мене наклеп, ваша величносте. Невже ви думали, що я спокійно сприйматиму таке паплюження моєї персони — що я не буду оскаржувати звинувачення, настільки безглузді, настільки далекі від істини, що вони не можуть значити…

— Ні, Камране, ні, я із самого початку очікував, що ти будеш обурений так само, як зараз.

— Я не буду ст…

— Досить, дитя. Досить, — король заплющив очі, вхопившись за мідні поручні звідного мосту. — Цей світ щомиті прагне позбутися мене, і я відчуваю, що мені бракує часу і можливостей покарати тебе за твою дурість. Добре, що ти маєш такі готові виправдання. Твої пояснення переконливі, деталі добре продумані.

Розплющивши очі, король Заал подивився на онука.

— Мене втішає, — тихо промовив король, — що ти зараз докладаєш зусиль приховати свої негідні вчинки, оскільки твоя брехня свідчить щонайменше про те, що ти добре усвідомлюєш свої помилки. Я можу лише молитися, щоб твоє краще судження врешті-решт узяло гору.

— Ваша величносте…

— Як ти вже знаєш, сьогодні ввечері король Тулану відвідає бал.

З великим зусиллям Камран проковтнув епітети, що застрягли в горлі, змусивши себе заспокоїтися.

— Так, — вимовив він.

Король Заал кивнув.

— З їхнім молодим королем, Кіром, не варто жартувати. Як ти добре знаєш, він убив власного батька заради трону. Його присутність на сьогоднішньому балу хоч і не є очевидним передвісником війни, але, без сумніву, свідчить про неприязнь, до якої нам слід ставитися з обережністю.

— Повністю згоден.

— Добре. Дуже д… — дідусь різко вдихнув, втративши рівновагу на одну тривожну мить. Камран схопив короля Заала за руки, підтримуючи його, хоча серце самого принца калатало від страху. Неважливо, як сильно він гнівався на діда чи як сильно вдавав, що ненавидить старця. Правда завжди була поруч, у жаху, який тихо охоплював Камрана на саму думку втратити діда.

— З вами все гаразд, ваша величносте?

— Мій дорогий хлопчику, — мовив король, заплющуючи очі на мить. Він простягнув руку, стиснувши плече принца. — Ти повинен підготуватися. Невдовзі я вже не зможу вберегти тебе від кровопролиття, що прокотиться нашими містами, хоча Господь знає, як я намагався протягом останніх семи років.

Камран завмер на цих словах. Його розум вхопився за моторошне припущення.

Усе своє життя він дивувався, чому після жорстокого вбивства його батька король не помстився за смерть сина, не обрушив на південну імперію всю пекельну лють. Юний принц ніколи не розумів цього, але ніколи не ставив під сумнів, адже ще довгий час після смерті батька Камран боявся, що помста означатиме, що він втратить і дідуся.

— Я не розумію, — мовив Камран, його голос забарвили емоції. — Хочете сказати, що уклали мир з Туланом заради мене?

Король усміхнувся скорботною усмішкою. Його обвітрена рука впала з плеча принца.