Страница 87 из 122
Розділ тридцятий
АЛІЗЕ СТОЯЛА ПОСЕРЕД жвавої, метушливої доріжки, заплющивши очі та піднявши до сонця своє обличчя у сноді.
Був чудовий ясний день, повітря пронизував холод, на небі не виднілося жодної хмаринки. Світ навколо неї гудів: цокіт копит, брязкіт коліс, духмяний дим із сусідньої кебабної, що клубочився навколо її голови. Полудень у королівському місті Сетар означав, що позолочені вулиці оживали кольором і метушнею, візки з їжею заповнювалися покупцями, власники крамниць голосно кричали про свій товар.
Алізе стояла, одночасно сповнена надії та спустошена, обидві половини її серця переповнювали виправдання, і всі вони були переконливими. Зовсім скоро вона муситиме уважно проаналізувати довгий список своїх негараздів, але зараз їй хотілося лише на мить перевести дух і насолодитися цим видовищем.
Крихітні зяблики стрибали вздовж стежки, цвірінькаючи, а великі блискучі ворони каркали високо в небі, деякі з них пролітали низько, щоб сісти на голови й капелюхи перехожих, аби було зручніше дзьобнути їхні брязкальця. Розлючені власники крамниць гналися за крилатими розбійниками з мітлами, а один нещасний власник випадково вдарив по голові чоловіка, який одразу ж упав у вправні руки безпритульної дитини, що вихопила у нього гаманець і побігла в натовп. Чоловік закричав, кинувшись у погоню, але його переслідуванню маленького злодія завадила метушня в сусідній кондитерській, з відчинених дверей якої несподівано виринув потік слуг.
Не менше десятка людей у снодах вервечкою прорізали серпантин крізь натовп, тримаючи високо над головою широкі круглі таці, на яких лежали пахлава, хрусткі фісташки, м’яка нуга, пончики із сиропом та спіралі просочених медом фанел-кейків. Коли процесія проходила повз, повітря наповнилося п’янким ароматом трояндової води і цукру, усі маневрували обережно, щоб не потривожити численних людей на тротуарі.
Алізе повернулася.
На золотистій бруківці були розстелені великі барвисті килими, на яких, схрестивши ноги, сиділи жінки в яскравих квітчастих чадрах6 і сміялися та ділилися плітками, перебираючи купи пурпурових шафранових квітів. Жінки лише зрідка припиняли працювати, й то лише для того, щоб сьорбнути чаю з позолочених склянок, а загалом їхні прудкі руки не зупинялися. Знову і знову вони відокремлювали приймочки й рильця від пишних квітів, складаючи рубіново-червоні нитки шафрану до дедалі більших куп між ними.
Алізе була так зачарована, що не могла поворухнутися.
Востаннє, коли вона наважилася так надовго зупинитися на вулиці, на неї напав малолітній злодій, і все ж — як вона могла відмовити собі в подібному задоволенні зараз, коли так давно не насолоджувалася денним світлом? У цю мить вона могла милуватися цим живим світом, що дихав, і їй хотілося вдихнути його, насолодитися тим, як б’ється серце цивілізації.
Після сьогоднішньої ночі вона цього вже ніколи не побачить.
Якщо справи підуть добре, то вона поїде звідси, а якщо погано — у неї не лишиться іншого виходу, окрім як тікати.
Незважаючи на те, що Алізе усміхалася, їй на очі навернулися сльози.
Їй вдалося пробратися крізь розсипи шафрану, Алізе зупинилася лише тоді, коли її увагу привернула квіткова композиція у вітрині сусіднього флориста: зимові троянди, бежеві камелії та білі проліски усміхалися з кришталевої вази. Дівчину так зачарувало це видовище, що вона ледь не зіткнулася з фермером, який раптово зупинився, щоб нагодувати люцерною свою кошлату кізку.
Її нерви ніяк не могли заспокоїтися.
Алізе поспішно відійшла вбік, притиснувшись до вікна магазину з дамськими капелюшками. Вона намагалася відгородитися від своїх думок, але це було марно, її підсвідомість більше не підкорялася. На неї нахлинула лавина спогадів: шепіт голосу біля вуха, усмішка, що торкалася щоки, вага рук, що обіймали її тіло. Вона все ще відчувала його смак на своїх губах, усе ще могла згадати шовковисту текстуру його волосся, тверду лінію його щелепи під своєю рукою. Самі лише спогади були спустошливими.
Алізе знову і знову намагалася зрозуміти, чому диявол попередив її про принца, і навіть зараз вона не була впевнена. Чи це вже все?
Невже через поцілунок?
Алізе напружилася, вдихнувши. Хоча її серце калатало, розум охолонув. Те, що сталося між нею та принцом, було моментом безглуздості з безлічі причин — не останньою з яких було те, що він спадкоємець імперії, правитель якої прагнув її знищити. Вона ще навіть не почала усвідомлювати значення цього відкриття, а також те, які пояснення воно може дати близьким друзям і родині, яких вона втратила. Чи означало це, що король уже намагався її вбити? Чи це він віддав наказ убити її батьків?
Її турбувало те, що вона не могла знати напевно.
Камран міг обійти наказ свого діда, щоб допомогти їй сьогодні, але Алізе не була простою дівчиною, вона знала, що стосунки між родичами розірвати не так легко. Принц міг приділити їй хвилину доброти, але його вірність, без сумніву, була в іншому місці.
Проте Алізе не могла судити себе надто суворо.
Мало того, що цей порив був незапланованим, він став несподіваним перепочинком — рідкісною миттю насолоди — від того, що здавалося нескінченною пітьмою її днів. Роками вона гадала, чи зможе хтось коли-небудь знову доторкнутися до неї з турботою, чи подивиться на неї так, ніби вона має значення.
Дівчина не сприймала те, що відбулося, легковажно. Це було милосердя і ніжність, яку вона тепер граційно прийме, зберігаючи в спогадах, перш ніж рухатися далі. Її необдумані вчинки більше ніколи не повторяться.
Крім того, втішала вона себе, їхні з Камраном шляхи більше ніколи не перетнуться, і тим краще…
Зграя птахів біля її ніг раптово злетіла, налякавши Алізе так, що вона спіткнулася. Дівчина різко втягнула повітря, зіткнувшись з молодим чоловіком, який побачив її сноду і глузливо відштовхнув ліктем, відсунувши з дороги.
Різкий удар по ребрах, і Алізе знову хитнулася, хоча цього разу встигла вчасно оговтатися і поспішила вперед крізь натовп.
Звісно, прощаючись із принцом, вона знала, що, можливо, побачить його знову на балу цього вечора. Вона не вважала за потрібне повідомляти йому про свою присутність, адже гадала, що зустрічатися з ним знову — погана ідея. А тепер, знаючи, що бал насправді організований для того, щоб сприяти його швидкому одруженню…
Ні, вона не думатиме про це.
Це не має значення.
Це не може мати значення.