Страница 78 из 122
Камран з усіх сил намагався зберегти самовладання.
— Так.
— То ви не бажаєте моєї смерті?
— Ні.
— Тоді король. Він хоче мене вбити. Він вважає мене загрозою його трону?
— Ви вже знаєте, я не можу відповісти на подібні запитання.
— Ви не можете відповісти на найважливіші питання, на ті, які найбільше стосуються мого життя, мого добробуту? І все ж ви усміхаєтеся і дражните мене, розмовляєте зі мною так, ніби ви друг, а не безжалісний ворог. Де ваше почуття честі, сір? Здається, ви його втратили.
Камран ковтнув. Минув деякий час, перш ніж він заговорив.
— Я не звинувачую вас у тому, що ви мене ненавидите, — мовив він тихо. — І я не намагатимуся переконати вас у зворотному. Є певні особливості моєї ролі, моєї посади, які зобов’язують мене і які я можу зневажати лише наодинці з власними думками. На свій захист я просив би вас лише про одне: не зрозумійте мене неправильно, — сказав він, зустрівшись з нею поглядом. — Я не бажаю вам зла.