Страница 74 из 122
Розділ двадцять шостий
КАМРАН ДИВИВСЯ, НЕ КЛІПАЮЧИ, як дівчину наполовину тягнуть, наполовину штовхають по коридору. Немов бинти на її руках і шиї були недостатнім доказом, він із легким острахом відзначив, що почав упізнавати її лише за рухами, обрисами її фігури й блискучими чорними кучерями.
Камран пробурмотів невиразну подяку тітці, яка сказала щось, чого він не розчув, і дозволив провести його до іншої кімнати, деталей якої він не помітив. Він ледве міг слухати тітку, коли вона говорила. Кивав лише тоді, коли це здавалося доречним, і пропонував короткі, односкладові відповіді, коли вона його про щось запитувала.
Усередині у нього вирував розпач.
Чому ти не відбиваєшся?
— хотілося прокричати йому.
Наодинці зі своїми думками Камран не припиняв кричати на дівчину. Вона була здатна холоднокровно вбити п’ятьох чоловіків, але дозволяла цій жахливій економці так із собою поводитися? Чому? Невже у неї не було іншого виходу, окрім як працювати тут найнижчою служницею, дозволяючи слабшим поводитися з нею, як зі сміттям? Чому терпіла знущання? Чому вона не шукала роботу в іншому місці?
Чому?
Ураз боротьба покинула його тіло.
Це було нестерпно: Камран розумів, чому вона залишилася. Мало того, що нещодавно йому спало на думку, як важко може бути джину знайти роботу в шляхетному домі, але з плином днів його уява розширилася навіть до розуміння того, чому саме вона шукала роботу в такому величному домі. Він почав це усвідомлювати відтоді, як вона не наважувалася зняти сноду навіть під час зливи, але до кінця зрозумів лише тоді, коли збагнув, наскільки її життя сповнене небезпеки. Камран знав дівчину лише кілька днів, але за цей короткий час він уже встиг стати свідком трьох різних замахів на її життя.
Трьох
.
Тоді йому стало зрозуміло не лише те, що вона хотіла прожити своє життя непомітно, але й те, що вона не відчувала себе в місті достатньо безпечно, щоб жити на самоті.
Це були два протилежні бажання.
Камран усвідомив, що робота служниці давала їй більше, ніж базові потреби у грошах і даху над головою. Снода гарантувала їй певну анонімність, водночас у стінах величного маєтку вона відчувала себе в безпеці. Гарантований захист. Охоронців, розміщених біля кожного входу.
Безлика служниця в багатолюдному будинку з хорошою охороною — ідеальний захист для молодої жінки в її становищі. Без сумніву, вона сприймала регулярні знущання, як дрібниці, в обмін на безпеку.
Ця ситуація обурювала Камрана.
Чай, який він пив, перетворився на кислоту в його шлунку, а невимушене положення його кінцівок приховувало внутрішнє напруження, що стискало його зсередини. Йому здавалося, що його м’язи повільно атрофуються під шкірою, а в роті, навіть коли він усміхався, з’являлася беззвучна низка епітетів.
— Так, дякую, — пробурмотів він, узявши друге листкове тістечко із запропонованої тітонькою тарілки. Він поклав одне тістечко поруч з іншим, а потім поставив десертну тарілку на низький столик. У нього не було апетиту.
— …стільки хвилювання стосовно балу цього вечора, — говорила тітка. — Там буде дочка мого близького друга, і я сподівалася представити її…
Камран не міг пояснити, чому відчував непереборну потребу завжди захищати цю безіменну дівчину, адже вона зовсім не була безпорадною, до того ж він не відповідав за неї.
— Хм, що скажеш, любий? — запитала тітка. — Ти ж не будеш страшенно проти, правда?
— Зовсім ні, — відповів принц, утупившись у свою чашку. — Я був би щасливий познайомитися з будь-ким, кого ви так високо поважаєте.
— О, — викрикнула вона, плескаючи в долоні. — Який же ти милий юнак, як…
Утім, Камран думав, що жити таким життям, як у неї, мабуть, дуже виснажливо: усвідомлювати власну силу та розум, але при цьому щодня зазнавати наруги та чути лайку. Дівчина залишалася непоміченою, поки на неї не почали полювали. І, чорти б його забрали, йому набридло полювати на неї.
Принц був посланий до Будинку Баз як шпигун.
Це був не перший раз, коли він виконував таємну роботу на користь імперії, і він знав, що не останній. Зараз йому була огидна не сама робота, а вказівка, яку він отримав.
Хоча Камран сумнівався, що гнів і ворожість, які він відчував до діда, колись ущухнуть, він також знав, що все одно приречений поховати ці почуття, живучи далі так, ніби між ними нічого поганого не сталося. Камран не міг ні засуджувати короля, ні нехтувати своїми обов’язками. Він не мав іншого вибору, окрім як залишатися в цій ситуації, якою б огидною вона не була.
— …думаю вдягнути свій лавандовий шовк, — казала його тітка, — але в мене є дорогий кремовий атлас, який ще не вдягала, тож я могла б…
Короля було неможливо переконати: дівчині пророкували, що вона матиме могутніх союзників, і тому Заал був упевнений, що їй допомогли під час нападу минулої ночі. Тепер він хотів вийти на цих невідомих союзників. Дідусь стверджував, що якщо вона працювала з командою шпигунів або повстанців, важливо негайно про них дізнатися.
— Ми сподівалися позбутися її без зайвої метушні, — сказав король. — Натомість події минулої ночі відкинули нас назад, адже, якщо вона справді пов’язана з масштабнішим планом — або приватною армією, — її союзники тепер знають, що на неї було скоєно організований замах. Якщо нам вдасться виконати нашу місію з другої спроби, подробиці її смерті можуть поширитися імперією, породжуючи злісні чутки, які спричинять ворожнечу між джинами та глиняними. Ми не можемо дозволити собі громадянську війну, — наполягав його дід. — Ми повинні почекати, поки не дізнаємося, з ким вона працює і на що вони здатні. Однак не можна чекати занадто довго.
Принц не знав, як виправити те, що сам і заварив. Здавалося, що ця служниця стане його погибеллю, і, як би йому не хотілося звинуватити інших у тому, що він опинився в такому становищі, зробити це він не міг.
Відчував лише нескінченні муки.
Камран нервово вдихнув і раптом здригнувся, побачивши несподівану постать своєї тітки, яка стояла перед ним, тримаючи в руках чайник. Розуміння прийшло, але надто повільно.
Вона якось дивно подивилася на нього.
Принц пробурмотів подяку, простягнувши порожню чашку, і змусив себе усміхнутися.
— Я впевнений, що ви матимете чудовий вигляд, що б не вдягли, — сказав він їй. — Вам усе личить.
Тітка засяяла.