Добавить в цитаты Настройки чтения

Страница 73 из 122

Алізе схопилася на ноги так тихо і швидко, як тільки могла. Вона майже бігла, щоб наздогнати інших, але під час руху гаряча вода виплеснулася з відра, забризкавши її одяг і, як вона боялася, підлогу.

За якихось пів секунди Алізе озирнулася назад, щоб глянути, чи багато розлилося води, як раптом послизнулася в тій самій калюжі, яку шукала.

Різко вдихнувши, вона рефлекторно розкинула руки, щоб відновити рівновагу, але це тільки погіршило ситуацію. Вона смикнулася і перевернула відро, вихлюпнувши хвилю гарячої мильної води на спідницю і підлогу.

Алізе із жахом впустила відро.

У відчаї, намагаючись звідти втекти, рушила з місця, і носок її черевика швидко зачепився за мокрий поділ спідниці, що волочився за нею. Вона впала вперед із неймовірною силою, устигнувши виставити обидві руки лиш після того, як вдарилася одним коліном об мармур.

Біль пронизав її, розтікаючись по нозі. Алізе не посміла закричати, приглушивши крик у легенях до єдиного, глухого звуку дискомфорту.

Вона марно благала себе встати, проте біль так паралізував, що заважав їй ясно мислити, до того ж вона ледве могла дихати. На очі їй набігли сльози від сорому та болю.

Алізе багато разів боялася, що її перебування в Будинку Баз закінчиться, але зараз вона, без сумніву, знала, що їй настав кінець. За це її викинуть на вулицю, і саме сьогодні, коли вона потребувала безпечного місця, щоб підготуватися до балу…

— Дурне, бездумне дівчисько, — закричала місіс Аміна, кинувшись до неї. — Що ти накоїла? Уставай негайно!

Місіс Аміна не стала чекати, поки Алізе зрушить з місця, натомість силоміць схопила дівчину за руку і підвела її. Алізе ледве не закричала, болісно зітхнувши.

— Я… я прошу пробачення, мем. Це був нещ…

Місіс Аміна сильно штовхнула її в напрямку кухні, й Алізе спіткнулася, відчувши нестерпний біль, що пронизував її поранену ногу.

Вона притиснулася до стіни, вибачення застрягли в її горлі.

— Мені страшенно шкода.

— Ти прибереш тут, дівчино, а потім забереш свої речі й покинеш цей будинок, — місіс Аміна розлютилася, її груди здіймалися від гніву, якого Алізе ніколи раніше не бачила. Економка підняла руку, ніби хотіла дати дівчині ляпаса. — Саме сьогодні виявилася незграбною і безмозкою. Я мала б відшмагати тебе за…

— Опустіть руку.

Місіс Аміна завмерла, кліпаючи від несподіваного звуку його голосу. Рука економки опустилася з театральною повільністю. Вона повернулася, і збентеження загострилося в її очах і мові тіла.

— Я… прошу пробачення, сір…

— Відійдіть від дівчини. — Голос принца звучав низько і вбивчо, у його очах спалахував відтінок чорного, такий бездонний, що навіть Алізе було страшно дивитися на нього. — Ви забуваєтеся, мем. За ардунійськими законами, бити слуг незаконно.

Місіс Аміна зойкнула, відтак зробила глибокий реверанс.

— Але… Сір…

— Я більше не повторюватиму. Відійдіть від дівчини, або я вас заарештую.

Місіс Аміна несподівано боязко схлипнула, незграбно намагаючись віддалитися від Алізе, серце якої билося так швидко, що вона відчула запаморочення і слабкість від страху. Біль безперервно пронизував її коліно, перехоплюючи дух. Дівчина не знала, куди себе подіти. Вона ледве розуміла, куди дивитися.

Раптом почувся шелест спідниць.

— О, мій любий! — герцогиня Джаміла підбігла, схопивши принца за руку. — Благаю тебе, не турбуйся. Це лише моя провина, що ти став свідком такої незграбності. Я прошу вибачити мені за те, що тобі довелося спостерігати таку невихованість і відчувати дискомфорт…

— Моя люба тітонько, ви мене неправильно зрозуміли. Мій дискомфорт, якщо він є, спричинений лише відвертою зневагою до законів, за якими живе наша імперія і яким ми завжди зобов’язані підкорятися.

Герцогиня Джаміла нервово засміялася, переводячи дух.

— Суворе дотримання наших законів робить тобі велику послугу, мій любий, але, поза сумнівом, ти мусиш розуміти, що дівчина заслуговує на покарання, а місіс Аміна робила лише те, що вважала за потрібне…

Принц різко повернувся, відриваючись від тітки.

— Ви мене дивуєте, — сказав він. — Ви ж не маєте на увазі, що потураєте такій жорстокості щодо своїх слуг? Дівчина несла відро з водою і послизнулася. Ніхто не постраждав, окрім неї самої. Невже ви викинете її на вулицю через якийсь нещасний випадок?

Герцогиня Джаміла натягнуто посміхнулася до принца, а потім зиркнула на економку.

— Забирайся геть з моїх очей, — уїдливо сказала вона. — І забери дівчину із собою.

Місіс Аміна зблідла.

Вона зробила реверанс, мовивши:

— Так, ваша світлосте. — Відтак схопила Алізе за руку, смикнувши її вперед. Дівчина спіткнулася об ногу, що пульсувала, і мало не прикусила язика, щоб не закричати.

Під приводом допомоги місіс Аміна підтягнула дівчину ближче.

— Якби я могла, я б тобі зараз же скрутила шию, — прошипіла вона. — І не смій про це забувати.

Алізе заплющила очі.

Економка штовхнула Алізе далі по коридору, звук голосу герцогині Джаміли віддалявся з кожним її кроком.

— Про твоє серце ходять легенди, — говорила герцогиня. — Звісно, ми всі чули історію про те, як ти врятував ту брудну дитину з півдня, але тепер ти став на захист служниці у сноді? Камране, любий, ти занадто добрий для нас. Ходімо, вип’ємо чаю в моїх особистих покоях, де ми зможемо спокійно обговорити…

Камран

.

Його звали Камран.

Алізе не знала, чому це одкровення втішило її, поки її тягнули геть, і навіть чому її це хвилювало.

Хоча, можливо, гадала вона, саме тому диявол показав його обличчя. Може, заради цієї миті. Можливо, тому що це було останнє обличчя, про яке вона згадала перед тим, як її життя розлетілося на друзки.

Укотре.