Страница 62 из 122
— На хвилину забудемо про вашу матір і ваших сестер, — Алізе ширше усміхнулася молодій жінці. — По-перше, хотіла б сказати, що у вас прекрасна шкіра, яка…
— Це зовсім не так, — мимоволі відповіла міс Худа. — Мама каже, що я виросла надто смаглявою і мені слід частіше вмиватися. Вона також каже, що мій ніс завеликий для мого обличчя, а очі замалі.
Якимось дивом усмішка Алізе не зникала, навіть коли її тіло напружилося від гніву.
— Боже, — сказала вона, намагаючись приховати презирство в голосі. — Які дивні речі говорить ваша мати. Мушу сказати, що я вважаю ваші риси обличчя прекрасними, а колір — дуже гарн…
— Ти що, сліпа? — гримнула міс Худа, ще більше насупившись. — Прошу не ображати мене, брешучи мені в обличчя. Тобі не потрібно годувати мене брехнею, щоб заробити свої мідяки.
Алізе здригнулася від цих слів.
Звинувачення в тому, що вона, буцімто, хотіла обдурити дівчину заради грошей, зачепило гордість Алізе, але вона знала, що не можна піддаватися на подібні нападки. Ні, Алізе добре розуміла, що таке відчувати страх, такий, що боїшся навіть сподіватися, боїшся потрапити в пастку розчарування. Біль іноді робить людей уїдливими. Це було звичайним симптомом стану.
Алізе знала це і спробувала ще раз.
— Я зауважила ваш сяйнистий колір обличчя, — сказала вона обережно, — лише тому, що хотіла запевнити, що сьогодні нам пощастило. Насичені коштовні тони цієї сукні роблять вам велику послугу.
Міс Худа насупилася, розглядаючи зелену сукню.
Сукня була виготовлена з дробленої шовкової тафти, яка надавала тканині переливчастого блиску, і за певного освітлення була на вигляд більше смарагдовою, ніж темно-зеленою. Це був зовсім не той матеріал, який Алізе обрала б для дівчини. Наступного разу дібрала б щось більш гладке, можливо, важкий оксамит, але наразі їй доведеться задовольнитися тафтою, яку, на її думку, можна було б красиво видозмінити. Натомість міс Худа залишалася невпевненою, хоча й не агресивно налаштованою.
Це вже був крок уперед.
— Ну що ж, а тепер, — Алізе обережно повернула дівчину обличчям до дзеркала. — Я б попросила вас стати рівно.
Міс Худа поглянула на неї.
— Я стою рівно.
Алізе примусила себе усміхнутися.
Вона ступила на поміст, сподіваючись, що сьогодні завоювала достатньо довіри дівчини, щоб дозволити собі певні вільності. Тож з невеликою силою натиснула долонею на поперек міс Худи.
Дівчина вдихнула.
Її плечі розправилися, груди піднялися, хребет випростався. Міс Худа мимоволі підняла підборіддя, дивлячись на себе в дзеркало з деяким здивуванням.
— Ви вже, — сказала їй Алізе, — змінилися. Але ця сукня, як бачите, дещо перевантажена. Ви статна, міс. У вас видатні плечі, пишний бюст, виразна талія. Ваша природна краса придушена всією цією метушнею і обмеженнями сучасної моди. Усі ці прикраси та волани, — Алізе змахнула рукою на сукню, — призначені для того, щоб підкреслити принади жінки зі скромнішою фігурою. Оскільки ваша фігура не потребує поліпшення, роздуті плечі й турнюр лише перевантажують вас. Я б рекомендувала не зважати на те, що зараз у моді, а зосередитися на тому, що найкраще доповнює вашу природну форму.
Не чекаючи на заперечення, Алізе розірвала високий комір, від чого ґудзики розлетілися по кімнаті, один з них з глухим дзенькотом вдарився об дзеркало.
Алізе усвідомила, що слова завдали міс Худі надто багато шкоди, щоб бути корисними. Три години вона мовчки слухала, як дівчина виливала свої страждання, тож настав час запропонувати дієвий метод.
Алізе дістала ножиці з пояса для інструментів і, попросивши перелякану дівчину стояти дуже-дуже спокійно, розрізала внутрішні шви масивних, пишних рукавів. Вона відрізала залишки коміра, розщепивши сукню від плеча до плеча. За допомогою розпорювача швів вона акуратно зняла оборки з корсета і розрізала центральний шов, що стягував груди дівчини. Ще кілька надрізів — і вона розірвала плісований турнюр, дозволивши спідниці вільно спадати довкола стегон молодої жінки. Обережно, наскільки давали змогу забинтовані пальці, Алізе почала драпірувати, згинати й приколювати абсолютно оновлений силует для дівчини.
Алізе перетворила високий виріз з оборками на неоздоблений виріз-човник. Переробила корсет, акуратно вдосконаливши виточки, щоб вони підкреслювали найвужчу точку талії дівчини, а не обтягували її бюст, і зменшила жахливо роздуті рукави до коротких, обтислих рукавів-браслетів. Спідницю Алізе драпірувала простіше, спрямувавши шовк навколо стегон молодої жінки однією чистою хвилею, замість безлічі тугих воланів.
Нарешті, закінчивши, вона відступила.
Міс Худа затулила рот рукою.
— Ох, — зітхнула вона. — Ти відьма?
Алізе усміхнулася.
— Вам не потрібно багато прикрас, міс. Ви самі бачите, що я не зробила нічого, окрім того, що прибрала із сукні зайві елементи.
Міс Худа трохи розслабилася, коли боротьба нарешті покинула її тіло. Тепер вона розглядала себе з обережним оптимізмом, спочатку проводячи пальцями по лініях сукні, а потім ніжно торкаючись обличчя та вигину вилиці.
— Я маю такий елегантний вигляд, — тихо сказала міс Худа. — Зовсім не схожа на зашнурованого моржа. Якась незбагненна магія.
— Запевняю вас, це зовсім не магія, — промовила до неї Алізе. — Ви завжди були елегантною, міс. Мені лише шкода, що вас так довго намагалися переконати в протилежному.
Нарешті вийшовши з Фоллад Плейс, Алізе не знала, котра година, тільки почувалася такою виснаженою, що в неї паморочилося в голові. Відтоді, як вона востаннє дивилася на годинник, минула щонайменше година. Тож, якщо її підрахунки правильні, було вже далеко за першу ночі. У неї залишилося лише кілька годин, щоб поспати до того, як пролунає дзвінок до роботи.
Її серце стиснулося в грудях.
Алізе змусила себе розплющити очі, простуючи вперед. Зупинилася, щоб ніжно ущипнути себе за щоки, коли раптом у маренні їй здалося, що вона побачила на небі два місяці.
Вона якомога обережніше несла свою сумку крізь лютий мороз, адже в ній лежала зелена сукня міс Худи, яку вона пообіцяла завершити до завтрашнього балу. Багар, покоївка міс Худи, мала прийти по сукню о восьмій годині, рівно за годину після того, як Алізе закінчить свою зміну.
Вона видихнула, на мить втупившись у крижаний шлейф, намальований її диханням на тлі темряви.