Добавить в цитаты Настройки чтения

Страница 61 из 122

Розділ двадцять перший

РЕВУЧЕ ВОГНИЩЕ ВЕСЕЛО потріскувало в печі. Так весело, що в Алізе промайнула дивна думка — позаздрити колодам, які палають. Вона подивилася на годинник: було вже трохи за північ. Навіть після трьох годин, проведених у теплій кімнаті, не змогла позбутися морозу, що пронизував її тіло. Тепер вона спрагло споглядала, як полум’я облизувало обвуглені дрова, і, знесилена, заплющила очі.

Звук вогнища був заспокійливим і водночас дивним, оскільки його лопотіння і потріскування нагадувало шум проточної води. Якби вона не знала, що поруч із нею вогонь, то подумала б, що натомість чує дрібний дощ, який стакато б’є по даху її мансардної кімнати.

Як дивно, подумала вона, що такі різні за своєю суттю елементи можуть звучати однаково.

Алізе чекала кілька хвилин, поки міс Худа приміряла ще одну сукню, але вона не заперечувала проти очікування, адже вогонь був доброю компанією, а вечір — доволі приємним.

Міс Худа, безумовно, здивувала її.

Алізе почула, як рипнули двері, її очі розплющилися, вона швидко випросталася. До кімнати увійшла молода жінка, одягнена в те, що, як сподівалася Алізе, було останньою сукнею цього вечора. Міс Худа наполягала на тому, щоб приміряти кожну річ зі свого гардеробу, прагнучи довести думку, сформульовану ще кілька годин тому.

Боже, але

ця

сукня справді була огидною.

— Ось, — сказала міс Худа, указуючи на Алізе. — Бачиш? Дивлячись на твою стиснуту щелепу, вже зрозуміло, що тобі вона противна. І ти маєш рацію, зневажаючи таку потворність. Бачиш, що вони роблять зі мною? Як я вимушена страждати?

Алізе наблизилася до міс Худи й повільно обійшла навколо неї, уважно розглядаючи сукню з усіх боків.

Алізе швидко збагнула, чому міс Худа дозволила невідомій дівчині пошити їй сукню. За кілька хвилин після знайомства з молодою жінкою Алізе зрозуміла майже все, що потрібно було зрозуміти.

І це стало справжнім полегшенням.

— Хіба я не схожа на зашнурованого моржа? — мовила міс Худа. — Я маю вигляд дурепи в кожній сукні, розумієте? Я або опукла, або здавлена, напудрена свиня в шовкових черевичках. Могла б втекти до цирку, і, гадаю, мене б там прийняли, — вона засміялася. — Присягаюся, іноді мені здається, що мама робить це навмисне, просто щоб позлити мене…

— Перепрошую, — різко відказала Алізе.

Міс Худа замовкла, хоча її рот залишився відкритим від здивування. Алізе не звинувачувала її. Люди в сноді стояли лише на один щабель вище за вуличного волоцюгу. Вона ледве могла повірити у власну зухвалість.

Відчула, як її щоки запалали.

— Щиро перепрошую, — знову промовила Алізе, цього разу тихенько. — Не хотіла здатися неввічливою. Просто я весь вечір мовчки слухала, як ви паплюжили себе і свою зовнішність, і починаю хвилюватися, що ви сприймете моє мовчання як згоду з вашими твердженнями. Дозвольте мені висловитися однозначно: ваша критика видається мені не тільки несправедливою, але й повністю побудованою на вигадках. Благаю вас більше ніколи не порівнювати себе із цирковими тваринами.

Міс Худа витріщилася на неї, не кліпаючи, її здивування досягло апогею. На превеликий жах Алізе, молода жінка нічого не сказала.

Алізе почала нервувати.

— Боюся, я вас шокувала, — тихо сказала вона. — Але, як можу судити, ви маєте божественну фігуру. Те, що ви так завзято переконували мене в протилежному, свідчить лише про те, що ви постраждали від діяльності байдужих кравчинь, які не приділили достатню кількість часу вивченню вашої фігури, перш ніж рекомендувати вбрання, яке вам підходить. І насмілюся припустити, що розв’язання ваших проблем доволі просте.

Після цього молода жінка нарешті перебільшено зітхну­ла, упавши на канапу, і заплющила очі від блискучої люстри над головою. Вона затулила обличчя рукою, коли з неї вирвалося єдине схлипування.

— Якщо все так просто, як ти кажеш, то ти повинна мене врятувати, — вигукнула вона. — Мама замовляє однакові сукні для мене і всіх моїх сестер, лише різних кольорів, хоча знає, що моя фігура помітно відрізняється від інших. Одягає мене в ці жахливі кольори й усі ці огидні оборки, а я не можу собі дозволити найняти звичайну кравчиню за свої кишенькові гроші. Боюся розповісти про це батькові, адже якщо мати дізнається, то ситуація вдома для мене лише погіршиться, — вона знову схлипнула. — Мені зовсім нічого вдягнути на завтрашній бал, і я, як завжди, стану посміховиськом Сетара. О, ти не можеш собі уявити, як вони з мене знущаються.

— Облиште, — лагідно сказала Алізе. — Не треба так нервувати, коли я тут, щоб допомогти. Ходіть, я покажу вам, як легко можна виправити ситуацію.

З удаваним небажанням міс Худа попленталася до круглого помосту, облаштованого в гардеробній, ледь не перечепившись через свої пишні спідниці.

Алізе спробувала усміхнутися до міс Худи, коли молода жінка ступила на низьку платформу. Дівчина підозрювала, що вони майже одного віку. Міс Худа відповіла на це своєю усмішкою.

— Я справді не уявляю, як можна врятувати ситуацію, — сказала вона. — Я гадала, що встигну пошити нову сукню до балу, адже припускала, що до нього ще кілька тижнів, але тепер, коли він вже близько, мама наполягає, щоб я вдягла це, — вона удавано вдавилася, дивлячись на сукню, — завтра ввечері. Вона каже, що вже заплатила за неї, і якщо я не одягну її, то тільки тому, що я невдячна паскудниця. Навіть почала погрожувати, що уріже мені гроші, якщо я не перестану скиглити.

Алізе деякий час уважно розглядала свою клієнтку.

Насправді вона спостерігала за молодою жінкою весь вечір, але за три години, що перебувала тут, Алізе майже нічого не говорила.

Однак з низки коментарів та анекдотів стало цілком зрозуміло, що міс Худа протягом усього свого життя страждала від жорстокості та недоброзичливості. Не лише через своє неналежне народження, але й через усе інше, що вважали незвичайним або ненормальним стосовно неї. Вона невдало приховувала свій біль під маскою сарказму і погано вдаваної байдужості.

Алізе відкрила свою сумку.

Вона ретельно закріпила на зап’ясті подушечку для шпильок, застебнула на талії вишитий пояс з інструментами і розмотала мірну стрічку перев’язаними руками.

Алізе знала, що міс Худа почувається незручно не лише у своєму вбранні, а й у власному тілі. Розуміла також, що нічого не досягне, якщо спершу не зуміє пробудити в дів­чині впевненість.