Добавить в цитаты Настройки чтения

Страница 59 из 122

Прогулянка від Будинку Баз до Фоллад Плейс завершилася раптово і приголомшливо. Алізе так занурилася у власні думки, що не помітила, як швидко подолала відстань. З піднесеним настроєм від передчуття тепла і світла лампи, вона нетерпляче попрямувала до входу для прислуги.

Алізе затупотіла ногами від холоду, перш ніж двічі постукала у масивні дерев’яні двері. Розмірковувала, чи зможе використати частину свого майбутнього заробітку, щоб купити рулон вовни для належного зимового пальта.

А може, навіть для капелюха.

Алізе затиснула килимову сумку між ногами, щільно схрестивши руки на грудях. Стояти нерухомо в таку погоду виявилося набагато неприємніше. Так, Алізе завжди відчувала неприродний холод, але ця ніч видалася напрочуд крижаною. Вона подивилася на приголомшливу висоту Фоллад Плейс, його гострий силует різко вирізнявся на тлі нічного неба.

Алізе знала, що це рідкість, коли позашлюбна дитина зростає в такому шляхетному домі, але подейкували, що лоджійський посол був незвичайною людиною і піклувався про міс Худу нарівні з іншими своїми дітьми. Хоча Алізе сумнівалася в правдивості цих чуток, вона не зациклювалася на них. Дівчина ніколи не зустрічалася з міс Худою і не думала, що її необізнаність з цього приводу хоч трохи вплине на факт: Алізе пощастило сюди потрапити.

Це її перше замовлення для леді, так наближеної до вищого світу. Вона отримала його лише завдяки покоївці міс Худи, жінці на ім’я Багар, яка одного разу зупинила Алізе на площі, щоб зробити комплімент щодо драпірування її спідниць. Алізе угледіла в цьому можливість і не проґавила її: одразу ж розповіла молодій жінці, що у вільні години працює швачкою і запропонувала їй свої послуги за чудовими цінами. Невдовзі вона найняла її для пошиття весільної сукні, яка на церемонії весілля сподобалася її господині, міс Худі.

Алізе зробила глибокий, розмірений вдих. Вона йшла до цього моменту довгим і звивистим шляхом і не змарнує його.

Ще раз постукала у двері, тепер уже трохи сильніше, і цього разу вони одразу ж відчинилися.

— Так, дівчино, я почула тебе з першого разу, — роздратовано сказала місіс Сана. — Заходь всередину.

— Добрий вечір, мем, я лиш…

ох,

— мовила Алізе, злякавшись. Її вдарило по щоці чимось схожим на камінчик. Вона підняла голову, вишукуючи в чистому небі град.

— Ну що? Заходь, — сказала місіс Сана, махаючи їй рукою. — Надворі холодно, як у псарні, а ти випускаєш усе тепло.

— Так, звісно. Прошу пробачення, мем, — Алізе швидко переступила поріг, але інстинкт змусив її озирнутися, вглядаючись у темряву.

Її було винагороджено.

Перед її очима спалахнув один-єдиний розсіяний промінчик світла. За мить він ворухнувся, знову вдаривши її по щоці.

Ох.

Виявляється, це не град, а світлячок! Чи це той самий, що й раніше? Яка ймовірність того, що за такий короткий проміжок часу її знайдуть два різні світлячки? Дуже мала, подумала вона.

А

там

…

Її очі розширилися. Там, у високому живоплоті. Невже це був легкий рух?

Алізе повернулася, щоб запитати світлячка, і враз завмерла, губи розтулилися у німому питанні.

Вона ледве могла в це повірити.

Мінливе створіння зникло вдруге. Розчарована, Алізе повернула свій погляд до тіней, намагаючись знову розгледіти щось крізь завісу темряви.

Цього разу вона нічого не побачила.

— Якщо мені доведеться ще раз сказати тобі зайти всередину, дівчино, я просто виштовхаю тебе за двері й покінчу з цим.

Злякавшись, Алізе без вагань переступила поріг, стримуючи тремтіння, коли її замерзле тіло огорнулося теплом.

— Пробачте, мем… мені здалося, що я бачила…

Розлючена місіс Сана проштовхнулася повз неї і грюкнула дверима, ледь не відтявши Алізе пальці.

— Так? — запитала економка. — Що ж ти бачила?

— Нічого, — швидко відповіла Алізе, піднімаючи в руки сумку. — Пробачте мені. Тож розпочнімо.