Страница 58 из 122
Розділ дев’ятнадцятий
МІСІС АМІНА БУЛА дивною жінкою.
Ця думка не полишала Алізе, коли вона продиралася крізь темряву, пригинаючи голову від шквального вітру чергової страшенно холодної ночі. Вона прямувала до Фоллад Плейс — розкішного маєтку лоджійського посла — на одну з найважливіших зустрічей у своїй нетривалій кар’єрі. Дорогою дівчина розмірковувала не лише про численні дивні події цього дня, але й про мінливу економку, без дозволу якої вони могли б і не відбутися.
Цього вечора Алізе спланувала вийти з Будинку Баз так, щоб її не помітила місіс Аміна. Хоча вона не порушувала жодних правил, виходячи з дому після закінчення робочого дня, усе ж остерігалася розповідати комусь про те, що робить у вільний час, а особливо місіс Аміні. Ця жінка так часто погрожувала їй за те, що дівчина ніби-то задирає носа, що Алізе боялася, чи не сприймуть це, ніби вона переступає межі дозволеного, прироблюючи швачкою.
Вона й справді переступала межу.
Алізе остовпіла, коли місіс Аміна наткнулася на неї. Дівчина саме збиралася йти, простягаючи одну руку до дверей, а іншою стискаючи скромну килимову сумку, виготовлену власноруч. Алізе була сильною трирічною дівчинкою, коли вилізла на лаву ткацького верстата, умостившись між теплими тілами своїх батьків. Вона спостерігала, як їхні вправні руки творили магію навіть без викрійки. Алізе одразу ж зажадала навчитися цього.
Коли її мати померла і Алізе поринула в рішучий стоїцизм, то змусила свої тремтливі пальці працювати. Саме в цей темний час вона пошила килимову сумку, яку завжди носила із собою і в якій зберігала швацьке приладдя та деякі цінні речі. Вона розбирала її щоразу, коли знаходила прихисток. Здебільшого вона лежала на підлозі поруч із розкладачкою, перетворившись на невеликий килимок, який надавав її кімнаті комфортного затишку.
Вона тримала її в руках тоді, як уперше прибула до Будинку Баз.
Коли Алізе виходила з дому, економка оцінювально оглянула дівчину від маківки до черевиків, і її пильний погляд трохи затримався на сумці.
— Ми ж не тікаємо, правда? — запитала місіс Аміна.
— Ні, мем, — швидко відповіла Алізе.
Економка майже посміхнулася.
— Принаймні не до балу завтрашнього вечора.
Алізе не наважувалася дихати, не сміла говорити. Так довго не рухалася, що її тіло почало тремтіти. Місіс Аміна розсміялася. Похитала головою.
— Яка ж ти дивна дівчина, — тихо промовила вона. — Споглядаючи троянду, бачиш лише її шипи, але не помічаєш цвіту.
Серце Алізе болісно закалатало в грудях.
Економка ще якусь мить пильно дивилася на Алізе, перш ніж вираз обличчя змінився: її настрій змінювався так само, як фази місяця. Вона різко промовила:
— І не забудь загасити вогонь перед тим, як ляжеш спати.
— Так, мем, — відповіла Алізе. — Не забуду.
Відтак місіс Аміна розвернулася і вийшла з кухні, а Алізе попрямувала в холодну ніч. В її голові вирували думки.
Тепер вона йшла по тротуару з обережністю, намагаючись триматися якомога ближче до світла газових ліхтарів, адже її килимова сумка була не лише доволі незручною для перенесення, але й привертала до себе небажану увагу.
Алізе рідко щастило, коли вона виходила на вулицю сама, хоча в нічний час було ще гірше. Молода жінка її становища опинялася в таких ситуаціях найчастіше тому, що не мала нікого, хто міг би подбати про її безпеку чи добробут. Як наслідок, до неї чіплялися частіше, ніж до інших. Її вважали легкою мішенню для злодіїв і негідників.
З часом Алізе навчилася справлятися з цим, знайшла способи захистити себе за допомогою незначних заходів. Однак вона добре усвідомлювала, що саме чимала фізична сила рятувала її від страшної долі впродовж багатьох років. Тому легко могла уявити, скільки молодих жінок на її місці потерпали від більших страждань, ніж вона коли-небудь зазнає, хоча усвідомлення цього не приносило їй втіху.
Тишу раптово пронизав різкий крик дрімлюги, а за цим звуком пролунало ухання пугача. Алізе затремтіла.
Про що вона думала?
О, так, про місіс Аміну.
Алізе працювала в Будинку Баз уже майже п’ять місяців, і за цей час економка встигла проявити до неї як несподівану доброту, так і приголомшливу жорстокість. Вона била дівчину по обличчю за дрібні проступки, але жодного разу не забувала про обіцяну Алізе воду. Постійно погрожувала дівчині, знаходячи недоліки в бездоганній роботі, й вимагала, щоб Алізе переробляла її знову і знову. А потім без жодної видимої причини дозволила найнижчій служниці в домі п’ятнадцятихвилинну аудієнцію із сумнівним гостем.
Алізе не знала, як ставитися до цієї жінки.
Дивно, коли про дивацтва економки розмірковує та, яка, безсумнівно, була дивною навіть для самої себе. Цей вечір видався тихішим, ніж їй хотілося б, тож її руки сіпалися не лише від холоду. Надійний повзучий страх темряви за останні кілька хвилин перетворився з незручного на тривожний, а оскільки сьогодні було набагато менше речей, які могли б відвернути увагу, ніж напередодні, вона мусила постійно про щось розмірковувати, щоб не втратити самовладання.
Останнє виявилося складнішим, ніж вона сподівалася. Рухаючись, Алізе була млявою, її очі благали заплющитися, а щоки розчервонілися від морозу. Після візиту Оміда місіс Аміна змусила дівчину працювати на повну силу, компенсуючи прояв щедрості швидким покаранням. Здавалося, ніби економка відчула щастя Алізе і вважала своїм обов’язком позбавити дівчину цих химерних почуттів.
На жаль, місіс Аміна майже досягла своєї мети.
До кінця робочого дня Алізе так втомилася, що злякалася, коли, проходячи повз вікно, побачила темряву. Більшу частину дня вона провела нагорі й ледве помітила, як сонце сховалося за обрій. Навіть зараз, переступаючи з однієї освітленої газовим світлом ділянки бруківки на іншу, вона не могла збагнути, куди подівся день, і пригадати, які радощі дарував раніше.
Після багатогодинної фізичної праці яскравість візиту Оміда згасла. Її смуток посилився через те, що вона, схоже, назавжди втратила свого світлячка. Лише після його зникнення Алізе усвідомила, що покладала марні надії на появу комахи. Раптове й цілковите зникнення істоти змусило її припустити, що світлячок лише випадково опинився в неї і, зрозумівши свою помилку, знову полетів на пошуки.
Шкода, адже Алізе з нетерпінням чекала на зустріч із його господарем.