Страница 39 из 122
Камран позадкував і упав навзнак, важко приземлившись у калюжу. Серце шалено калатало. Він намагався зібратися з думками — ледве знав, з чого почати, тож застиг на місці принаймні на мить, перш ніж Хазан підбіг до нього, захекавшись.
— Я не бачив, куди ви побігли, — закричав він. — На вас напали злодії? Боже милостивий, вас поранено?
Тоді Камран повністю занурився у вулицю, даючи мокрому, холодному, нічному повітрю поглинути себе. Його шкіра охолола надто швидко, тож він відчув раптову лихоманку.
— Сір, не думаю, що доцільно сидіти тут, у цій…
— Хазане.
— Так, сір.
— Що ти збирався розповісти мені про дівчину? — Камран підвів погляд до неба, споглядаючи зірки крізь павутиння гілок. — Ти казав, вона не шпигунка. Не найманка. Не вбивця і не перебіжчиця. Тоді що?
— Ваша високосте, — Хазан мружився від дощу, остаточно переконавшись, що принц з’їхав з глузду. — Можливо, нам варто повернутися до палацу і обговорити це за чашкою теплого…
—
Говори
, — сказав Камран, його терпець увірвався. — Або накажу відшмагати тебе батогом.
— Вона… ну, Провидці… вони сказали…
— Забудь, що я казав, відшмагаю тебе особисто.
— Сір, вони кажуть, що в її крові є лід.
Камран застиг на місці. Його груди боляче стиснулися, однак він рвучко підвівся, утупившись у темряву.
— Лід, — мовив він.
— Так, ваша високосте.
— Ти впевнений.
— Цілком.
— Хто ще про це знає?
— Лише король, сір.
Камран різко втягнув повітря.
— Король.
— Він також, як ви знаєте, був переконаний, що з дівчиною пов’язано щось дивне, тому наказав мені негайно доповісти йому про свої знахідки. Я повідомив би вам цю новину раніше, сір, але, як ви самі розумієте, потрібно було багато чого організувати, — Хазан помовчав — Зізнаюся, ніколи в житті не бачив короля таким знервованим.
— Ні, — почув Камран власні слова. — Це справді жахлива новина.
— Її заберуть завтра ввечері, сір… Пізно ввечері.
— Завтра, — очі Камрана зосередилися на єдиній точці світла вдалині, він майже не відчував власне тіло. — Так скоро?
— Наказ короля, ваша високосте. Ми повинні діяти з усією можливою поспішністю і молитися, щоб ніхто не дістався до неї раніше за нас.
Камран кивнув.
— Це здається майже дивом, чи не так, що ви так швидко розпізнали її? — Хазан спромігся на стриману посмішку. — Служниця в сноді? Бачить Бог, інакше ми б ніколи її не виявили. Ви, безсумнівно, врятували імперію від втрати незліченної кількості життів, сір. Король Заал був глибоко вражений вашою інтуїцією. Упевнений, він скаже вам те саме, коли зустрінетеся з ним.
Камран нічого не сказав.
Настала напружена тиша, під час якої принц заплющив очі, даючи дощу лупити себе по обличчю.
— Сір, — несміливо промовив Хазан. — Ви натрапили на горлорізів? Видаєтеся, ніби вплуталися в сутичку.
Засунувши в рота два пальці, Камран свиснув. За мить його кінь примчав галопом. Надзвичайна істота несподівано зупинилася біля ніг свого господаря. Поставивши ногу в стремено, Камран вскочив на слизьке сидіння.
— Сір? — гукнув Хазан, перекрикуючи вітер. — Ви тут когось зустріли?
— Ні, — Камран схопив віжки та легенько підштовхнув коня п’ятами. — Я нікого не бачив.