Добавить в цитаты Настройки чтения

Страница 37 из 122

Розділ дванадцятий

КАМРАН НАВІТЬ НЕ ПОГЛЯНУВ на Хазана, коли той наближався крізь бурю, що набирала обертів, натомість витріщився на смужку мокрої бруківки, яка мерехтіла під помаранчевим світлом газових ліхтарів. Дощ ставав дедалі дужчим, шмагаючи всіх і кожного, а мстивий вітер пронизував їхні тіла, відриваючи стрічки інею від дерев.

Хазан не звик ігнорувати холодну зустріч Камрана, бо, хоча міністр знав своє місце і розумів, що Камран не зобов’язаний приділяти йому увагу, він тішився будь-якою можливістю подратувати свого старого друга, оскільки принц легко втрачав спокій.

Безперечно, це була незвичайна дружба.

Солідарність між ними була справжньою, нехай і покритою тонким шаром різкості, але підвалини їхньої дружби були настільки просякнуті класовим поділом, що Камрану рідко спадало на думку запитати у Хазана про його життя. Принц вважав, оскільки вони були знайомі з дитинства, він усе знає про свого міністра, і йому ніколи не спадало на думку, що може помилятися і підлеглий може мати в голові стільки ж вимірів, скільки і його керівник.

Проте загальний ефект близькості з часом призвів до того, що Камран принаймні добре розпізнавав мову мовчання свого міністра.

Те, що Хазан нічого не сказав, коли ступив під пошарпаний тент, стало для Камрана першою ознакою, що щось не так. Другий сигнал Камран отримав за мить, коли Хазан переступив з ноги на ногу.

— Говори, — сказав він, силкуючись перекричати дощ. — Що ти з’ясував?

— Тільки те, що ви мали рацію, — відповів Хазан з похмурим обличчям.

Камран перевів погляд на газовий ліхтар, споглядаючи, як полум’я б’є язиками по скляній клітці. Йому раптом стало зле.

— Я часто маю рацію, міністре. Чому цей факт засмутив тебе сьогодні?

Хазан нічого не відповів, натомість дістав із кишені хустинку і протягнув принцу. Той мовчки її взяв.

Камран обмацував хустку пальцями, проводячи подушечкою великого пальця по її ніжних мереживних краях. Тканина виявилася якіснішою, ніж він гадав, з вишитим зображенням в одному кутку, яке принц помітив лише зараз. У тьмяному світлі він намагався розгледіти деталі, але це була маленька крилата комаха, над якою височіла декоративна корона.

Принц насупився.

Цупка тканина не була ані вологою, ані брудною. Камран покрутив її в руках, не вірячи, що така річ справді була заплямована кров’ю дівчини. Цікавішим, ймовірно, було те, що з плином дня Камран ще більше зацікавився її таємничою власницею.

— Ваша високосте.

Камран ще раз оглянув вишиту комаху, намагаючись ідентифікувати незвичайну тварину, та зрештою промовив:

— Тоді продовжуй. Так розумію, ти дізнався щось жахливе?

— Саме так.

Камран нарешті підвів очі на Хазана, і серце його стиснулося в грудях. Принц тільки-но змирився з думкою про невинність дівчини, і вся ця невизначеність виводила його з рівноваги.

— Що ж тоді? — Камран вимушено засміявся. — Вона туланська шпигунка? Найманка?

Хазан скривився.

— Новини справді погані, сір.

Камран зробив глибокий, заспокійливий вдих, і холод наповнив його легені. На якусь надзвичайну мить він відчув гострий біль, котрий можна описати лише як розчарування — почуття, яке одночасно приголомшило і збентежило його.

— Ти надто хвилюєшся, — сказав принц, удаючи байдужість. — Ситуація, звісно, далека від ідеальної, але зараз ми володіємо нею краще. Знаємо, хто ця дівчина та як за нею простежити. Цілком можливо, що нам вдасться випередити будь-які зловісні змови.

— Сір, вона не шпигунка. І не найманка. — Хазан, схоже, сам не зрадів цій заяві.

— Отже, убивця? Перебіжчиця?

— Ваша високосте…

— Досить затягувати. Якщо вона не шпигунка і не вбивця, чому ти тоді такий пригнічений? Що може бути…

Міністр раптом

вигукнув,

і Камран отримав удар ліктем у живіт, що на мить вибило повітря з його легенів. Він випростався вчасно, щоб почути дзвінкий плескіт калюжі та звук кроків, що віддалялися по слизькому ­камінню.

— Що це, в біса?..

— Пробачте, ваша високосте, — мовив Хазан, віддихуючись. — Мене штовхнув якийсь хуліган. Я не хотів…

Камран уже вийшов з-під тенту. Можливо, на них налетів якийсь п’яниця, але Камранові відчуття незвичайно загострилися, і інтуїція підказувала, що треба розібра­тися в ситуації.

Ще годину тому принц був переконаний у власній бездарності, і хоча його трохи втішило нещодавнє виправдання служниці, тепер був стурбований тим, що так легко поставив під сумнів свої судження.

Він із самого початку мав повне право не довіряти їй, чи не так?

Чому ж тоді розчарувався, коли вона виявилась якоюсь мірою дволикою?

Розум Камрана добряче виснажився від потрясінь сьогоднішньої емоційної подорожі, й він вирішив, що радше вдариться головою об стіну, аніж витратить ще одну мить на аналіз своїх почуттів. Саме в цей момент вирішив більше ніколи не ігнорувати свої інстинкти, які зараз підказували йому, що щось негаразд.

Він обережно рушив углиб ночі, дощ заливав його обличчя, поки він шукав винуватця.

Щось невиразне.

Ось там

.

Силует виблискував золотом у мерехтінні газового світла, яке раптово освітило фігуру.

Дівчина.

Вона була там і раптово знову зникла, але цієї миті йому вистачило, щоб упевнитися. Він помітив її сноду і відрізок тканини, обмотаної навколо її шиї…

Камран завмер.

Ні, він не міг у це повірити. Невже зміг викликати дів­чину власними думками? Відчув мить тріумфу, який швидко змінився тривогою.

Щось було не так.

Її рухи були несамовитими, неусвідомленими. Вона бігла під дощем так, наче була налякана, наче за нею гналися. Камран швидко рушив слідом, націлившись на неї, але потім знову розвернувся, обстежуючи місцевість у пошуках її кривдника. Побачив розмитий рух, фігуру, приховану зливою, яка поступово ставала дедалі чіткішою. Камран зміг розгледіти його справжні обриси лише тоді, коли той сягнув до дівчини, хапаючи її за руку.

Вона закричала.

Камран відреагував, не задумуючись. Інстинкт підштовхнув його вперед, змусив схопити чоловіка і кинути його на бруківку. Наближаючись до кривдника, Камран витягнув свій меч, але тільки-но підняв клинок, як недоумок зник.

Джин

.

Неприродного вчинку було достатньо, щоб засудити негідника до смерті, але як можна вбити істоту, яку не можеш упіймати?

Камран пробурмотів присягу, вкладаючи меча в піхви.