Страница 25 из 122
Камран глибоко вдихнув і видихнув, повільно, через ніс. Він розмірковував над тим, щоб сказати королю те саме, що й Хазанові: що втрутився в цю ситуацію, бо дівчина здалася йому підозрілою, не гідною довіри. Але Хазан лише посміявся над його поясненням і підозрами, що щось тут не так. Як Камран міг передати словами силу невидимої для ока інтуїції?
І справді, його виправдання, які раніше видавалися переконливими, тепер під нищівним поглядом діда розсипалися, як пісок.
Урешті Камран тихо промовив:
— У мене немає пояснення, ваша величносте.
Король завагався, усмішка зникла з його очей.
— Ти ж це не серйозно.
— Прошу пробачити мені.
— А як же дівчина? Я не буду судити тебе надто суворо, якщо визнаєш, що проявив слабину. Можливо, скажеш мені, що тебе збила з пантелику її врода, що ти втрутився з якоїсь меншої, жалюгідної причини. Що вважаєш себе закоханим у неї.
— Це не так. — Щелепа Камрана напружилася. — Це не так. Я б нізащо цього не зробив.
— Камране.
— Дідусю, я навіть не бачив її обличчя. Ви ж не можете очікувати від мене такої брехні.
Уперше король помітно занепокоївся.
— Дитя моє, невже ти не розумієш, наскільки хитке твоє становище? Скільки людей скористаються будь-яким приводом, щоб випробувати твої здібності? Ті, хто бажає посісти твоє місце, знайдуть будь-яку причину, щоб вважати тебе недостойним престолу. Мене більше непокоїть те, що твої вчинки були породжені не безрозсудністю, а бездумністю. Дурість — це, можливо, найгірша твоя провина.
Камран здригнувся.
Так, принц глибоко поважав свого діда, але й себе він також поважав, і його гордість більше не дозволила б йому витримати натиск образ без протесту.
Він підвів голову і, дивлячись королю прямо в очі, різко промовив:
— Я вважав, що ця дівчина може бути шпигункою.
Король Заал помітно випростався, його обличчя не виказувало напруження, яке було помітне в його руках, що стискали бильця трону. Він мовчав так довго, що Камран злякався, чи не припустився жахливої помилки.
Король лише промовив:
— Ти гадав, що дівчина може бути шпигункою?
— Так.
— Це єдина правдива річ, яку ти сказав.
Камран витріщився на короля, спантеличений.
— Тепер мені зрозумілі твої мотиви, — сказав дідусь, — але я ще не можу збагнути твоєї необачності. Ти вважав доцільним перевіряти свою підозру посеред вулиці? Вирішив, що дівчина є шпигункою, як ти кажеш, а як щодо хлопчика? Гадаєш, він святий? Ти ніс його через площу, і його кров стікала по твоєму тілу.
Камран уже вдруге відчув, як його шкіру охопив неприємний жар. Він знову опустив очі.
— Ні, ваша величносте. Тоді я не міг ясно мислити.
— Камране, ти майбутній король, — сказав дідусь, його голос раптом наблизився до гніву. — Ти не маєш іншого вибору, окрім як ясно мислити. Народ може обговорювати всілякі плітки про свого монарха, але тверезість його розуму ніколи не повинна бути темою для дискусій.
Камран схилив голову, утупивши погляд у хитромудрі, повторювані візерунки килима під ногами.
— Чи варто перейматися тим, що хтось думає про мій розум? Упевнений, що зараз немає потреби сповнюватися такими питаннями. Ви сильний і здоровий, дідусю. Ви правитимете Ардунією ще багато років…
Заал голосно засміявся, відтак Камран підвів на нього очі.
— О, твоя щирість зворушує мене. Справді. Але моє перебування тут добігає кінця, — сказав він, утупивши погляд у вікно. — Я відчував це вже давно.
— Дідусю…
Король Заал підняв руку.
— Мене не відвернеш від нашої розмови. Також не буду ображати твій розум, нагадуючи, як сильно кожна твоя дія впливає на імперію. Простого оголошення про твоє повернення додому було б достатньо, щоб збурити весь цей галас, але твої сьогоднішні дії…
— Саме так, — сказала його мати, втручаючись у розмову та нагадуючи про себе. — Камране, тобі має бути соромно. Поводишся як простолюдин.
— Соромно? — Заал здивовано поглянув на невістку. До Камрана ж промовив: — Ось чому, ти думав, я тебе покликав?
Камран завагався.
— Я передбачав, що ви можете розсердитися на мене, так, ваша величносте. Мені також сказали, що від мене очікують, щоб тепер, коли ненароком оголосив про своє повернення, я влаштував бал.
Заал зітхнув, його білі брови зійшлися.
— Гадаю, тобі це сказав Хазан? — король насупився ще дужче. — Бал. Так, бал. Хоча це найменш важливо.
Камран напружився.
— Ваша величносте?
— О, дитя моє, — Заал похитав головою. — Тільки зараз розумію, що ти не усвідомлюєш, що накоїв.
Фірузе перевела погляд із сина на короля і назад.
— А що він накоїв?
— Приводом для сьогоднішньої розмови стало не лише твоє втручання, — тихо сказав Заал. Він знову дивився у вікно. — Якби ти залишив хлопчика помирати у власній крові, на це б мало хто звернув увагу. Таке іноді трапляється. Ти міг би тихо покликати магістрат, і хлопця забрали б. Натомість ти тримав його на руках. Дав крові вуличного сироти торкнутися твоєї шкіри, забруднити твій одяг. Проявив турботу і співчуття до одного з них.
— І за це я повинен бути покараний, ваша величносте? Мене мають висікти за прояв милосердя? — мовив Камран, відчуваючи, як його охоплює тривожне передчуття. — Я гадав, що принц повинен служити своєму народові.
На обличчі дідуся майже промайнула усмішка.
— Ти навмисне мене неправильно розумієш? Твоє життя надто цінне, Камране. Ти, спадкоємець найбільшої імперії на землі, нерозважливо наражаєш себе на небезпеку. Твій сьогоднішній вчинок, можливо, не викличе сумнівів у народу, але його суворо оцінять вельможі, які поставлять під сумнів, чи не з’їхав ти з глузду.
—
З’їхав з глузду?
— сказав принц, намагаючись стримати свій гнів. — Хіба це не занадто? Якщо не було жодних наслідків… якщо я не зробив нічого, окрім як допоміг хлопчикові, який помирав.
— Ти не зробив нічого, окрім як спричинив бунт. На вулицях скандують твоє ім’я.
Фірузе різко вдихнула і побігла до вікна, наче могла щось побачити чи почути крізь палацові стіни, які, як відомо, були непроникними. Принц, знаючи, що годі й сподіватися побачити натовп, опустився на підлогу.
Він був приголомшений.
Заал випрямився у своєму кріслі.
— Я знаю, що в глибині душі ти готовий битися до смерті за свою імперію, дитино, але це зовсім не та жертва. Спадкоємний принц не ризикує своїм життям на міській площі заради злодійкуватого вуличного хлопчака. Так не робиться.