Страница 18 из 122
Розділ п’ятий
ЗВУКИ ПІДБОРІВ КАМРАНА, які стукотіли мармуровою підлогою з незвичною силою, відлунювали в порожніх залах його дому. Після смерті батька Камран виявив, що його життям керує одна-єдина емоція. Старанно виплекана, вона зростала в його грудях, наче експериментальний орган, гарячий і життєво важливий.
Гнів.
Він підтримував його життя краще, ніж серце.
Юнак завжди відчував гнів, але зараз він відчував його особливо, і нехай Господь врятує того, хто перейде йому дорогу в найтяжчий для нього час.
Заховавши хустинку дівчини в нагрудну кишеню, він різко розвернувся і впевнено попрямував до свого коня, що терпляче чекав на його повернення. Камран любив коней. Вони не ставили запитань перед тим, як виконати наказ, принаймні не язиком. Жеребець не звертав уваги ні на закривавлений плащ свого господаря, ні на його розсіяну вдачу, ні на його роздратованість.
Не так, як Хазан.
Міністр наздоганяв з дивовижною швидкістю, його чоботи стукотіли кам’яною підлогою. Якби вони не виросли разом, Камран, можливо, відреагував би на цю зухвалість невитонченим методом розв’язання проблеми: грубою силою. Але саме нездатність до побожної покори зробила Хазана ідеальним кандидатом на роль міністра. Камран не терпів підлабузників.
— Ви гірший за ідіота, знаєте це? — спокійно мовив Хазан. — Вас треба прибити до найстарішого дерева Бензес. Нехай би скарабеї здерли плоть із ваших кісток.
Камран нічого не відповів.
— Це може тривати не один тиждень. — Хазан наздогнав його і легко йшов з ним в ногу. — Я з радістю спостерігатиму, як вони пожирають ваші очі.
— Ти, безумовно, перебільшуєш.
— Запевняю вас, що ні.
Камран раптово спинився, а Хазан, до його честі, не збився з кроку. Обидва юнаки різко повернулися обличчям один до одного. Колись Хазан був хлопчиком, чиї коліна нагадували артритні суглоби. У дитинстві він ледве міг встояти на ногах, борючись за своє життя. Камран не міг не дивуватися змінам, що відбулися з ним тепер, як він перетворився на чоловіка, що не соромиться погрожувати вбити спадкоємного принца, усміхаючись до нього.
Камран із заздрісною повагою зустрівся поглядом зі своїм міністром. Вони з Хазаном були майже одного зросту. Схожої статури.
Але з дивовижно відмінними рисами обличчя.
— Ні, — сказав Камран, він звучав утомлено навіть для самого себе. Гострота його гніву вже почала згасати. — Щодо твого ентузіазму з приводу моєї жорстокої смерті я не маю жодних сумнівів. Говорю лише про твоє оцінювання шкоди, яку, як ти стверджуєш, я заподіяв.
Карі очі Хазана спалахнули, і це було єдиним свідченням його розчарування. Проте голос його звучав спокійно, коли він сказав:
— Те, що ви не впевнені, що не зробили серйозної помилки, свідчить лише, що вам, сір, слід звернутися до придворного м’ясника, щоб він перевірив вашу шию.
Камран майже посміхнувся.
— Вам видається це смішним? — Хазан зробив розмірений крок ближче до нього. — Ви лише сповістили королівство про свою присутність, виголошували накази у натовп, виказуючи свою особу, і
виставили себе мішенню, не маючи при цьому жодної охорони…
Камран розстебнув застібку на горлі, випростав шию, давши плащу впасти. Річ підхопили невидимі руки, примарний слуга, котрий підкрався та зник з поля зору разом із закривавленим одягом. За мить він побачив розпливчасту сноду слуги, яка знову нагадала йому про дівчину.
Камран провів рукою по обличчю. Він забув про засохлу кров хлопчика на своїх руках і сподівався, що зможе забути знову. Лише впівсили вислуховував догани міністра, з якими зовсім не погоджувався.
Принц не вважав свої дії нерозумними, як і не гадав, що йому не личить цікавитися справами нижчих класів. Подумки Камран міг би допустити марність такого інтересу, адже знав, що якби переймався через кожний напад на вулицях міста, то ледве встигав би дихати. Утім, незважаючи на те, що інтерес до життя ардунійців був цілком у компетенції принца, ранкове кровопролиття здавалося йому чимось більшим, ніж випадкове насильство. І справді, що більше він аналізував ситуацію, то більш мерзенною вона ставала, а її дійові особи — складнішими, ніж було на перший погляд. На той час йому видавалося мудрим втрутитися…
— Ситуація, яка стосувалася двох жалюгідних душ, яких ліпше знищили б свої ж, — сказав Хазан без особливих емоцій. — Дівчина вирішила відпустити хлопця, як ви стверджуєте, а ви вважаєте її рішення сумнівним? Хочете погратися в Бога? Ні, не відповідайте. Не думаю, що хочу знати.
Камран лише поглянув на свого міністра.
Губи Хазана стиснулися в тонку лінію.
— Можливо, я був би схильний замислитися над мудрістю вашого втручання, якби хлопець справді вбив дівчину. Але якщо цього не сталося, — сказав він рішуче, — то не бачу жодного виправдання вашій нерозважливій поведінці, сір, жодного пояснення вашій легковажності, окрім безглуздої потреби стати героєм…
Камран підвів очі до стелі. Він мало що любив у своєму житті, але завжди цінував комфорт симетрії, послідовність, яка має сенс. Зараз він роздивлявся високі, куполоподібні стелі, майстерно вирізьблені ніші. Кожен просвіт і западина були прикрашені блискучими вставками з рідкісних металів, глазурованою керамікою, майстерно викладеною в геометричні візерунки, що повторювалися до нескінченності.
Він підняв скривавлену руку, і Хазан замовк.
— Досить, — тихо сказав Камран. — Я вже доволі довго терпів твій осуд.
— Так, ваша високосте, — Хазан зробив крок назад і з цікавістю поглянув на принца. — Більше, ніж зазвичай, я б сказав.
Камран видавив із себе глузливу посмішку.
— Прошу, позбав мене свого аналізу.
— Насмілюся нагадати вам, сір, що мій імперський обов’язок — надати вам той самий аналіз, який ви так ненавидите.
— Прикрий факт.
— Неприємне заняття, чи не так, коли твою пораду сприймають таким чином?
— Невеличка рекомендація, міністре: пропонуючи пораду варварові, ти міг би спершу зменшити свої очікування.
Хазан посміхнувся.
— Ви сьогодні зовсім не схожі на себе, сір.
— Веселіший, ніж зазвичай, еге ж?
— Сьогодні вранці ваш настрій набагато похмуріший, ніж ви готові визнати. Міг би я дізнатися, чому смерть безпритульної дитини вас так збурила?
— Ти даремно витрачаєш на це сили.
— Ах, — Хазан усе ще посміхався. — Видно, день ще не дозрів для чесності.