Страница 117 из 122
Звуки в кімнаті, здавалося, стихли, світло пригасло. Вона чула лише звук власного різкого дихання, бачила лише жах, що розгортався перед нею.
Вона заплющила очі.
Жив-був чоловік,котрий носив по змії на кожному плечі.Якщо змії були добре нагодовані,їхній господар переставав старіти.
Ніхто не знав, що вони їдять,навіть коли дітей знаходилиз вийнятими з черепів мізками,розкиданими на землі тілами.
— Це правда, — прошепотів Омід тремтячим голосом. — Я… я бачив це. Бачив, як це стається. Але безпритульним дітям ніхто не вірить, усі вважають, що ми брешемо. А вони погрожували нам, що якщо ми щось скажемо — наступного разу вони прийдуть за нами…
Алізе вдихнула, прикривши рота рукою.
— О, Оміде, — плакала вона. — Мені так шкода…
Дві шкірясті білі змії піднялися з плечей ардунійського короля, жадібно клацаючи й шиплячи. Меч короля Заала з брязкотом упав на землю.