Страница 101 из 122
— Вас так легко спровокувати, — Хазан стримав сміх. — Ви сьогодні перебуваєте в доволі поганому стані, ваша високосте.
— Ти міг би зробити нам усім послугу, Хазане, і почати контролювати свої очікування стосовно мого стану. Ось де я живу, міністре. Тут, між гнівом і роздратуванням, пролягає моя чарівна сутність. І вона не зміниться. Можеш бути вдячний за те, що я послідовний, принаймні у грубості.
Усмішка Хазана стала ширшою.
— Гадаю, що це дивні заяви від меланхолійного принца Сетару.
Камран закляк. Дуже повільно він повернувся до Хазана.
— Перепрошую?
Міністр дістав з внутрішньої кишені піджака згорнутий примірник найпопулярнішого вечірнього журналу Сетару
«Перо і Корона»
. Усі знали, що вечірня публікація була сміттям, недбалим переказом ранкових новин, приправленим непроханими думками його самозакоханого редактора. Справді, у ньому містилося мало новин, вартих уваги. Це була радше вистава в друкованому вигляді, безглузда нісенітниця. Журнал містив безладні листи від захоплених читачів і був наповнений статтями на кшталт…
Пропозиції для короля, десять пунктів
Ціла сторінка була присвячена необґрунтованим пліткам про події, що відбуваються в королівському місті.
— Ось тут сказано, — мовив Хазан, проглядаючи аркуш, — що ви сентиментальний ідіот, що ваше закривавлене серце вже двічі розкрилося: один раз перед безпритульною дитиною, а тепер перед служницею у сноді…
— Віддай мені це, — сказав Камран, підскочивши, щоб вирвати з рук Хазана журнал, який миттю кинув у вогонь.
— Я маю ще один примірник, ваша високосте.
— Ти зрадливий покидьок. Як ти взагалі можеш читати таке сміття?
— Можливо, я злегка перебільшив, — зізнався Хазан. — Стаття насправді доволі хвалебна. Ваші спонтанні прояви доброти до нижчих класів, здається, завоювали серця простих людей, котрі тільки й прагнуть вихваляти ваші вчинки.
Камран лише трохи заспокоївся.
— Навіть так.
— Навіть так, — Хазан прочистив горло. — То ви проявили доброту до служниці у сноді?
— Це не варто обговорювати.
— Невже? Коли ви провели більшу частину ранку в компанії своєї тітки в Будинку Баз, де, як ми обидва знаємо, проживає молода жінка, яка вас цікавить? Молода жінка у сноді?
— Відчепись, Хазане, — Камран знову впав у крісло. — Король добре проінформований і про мої дії, і про наміри, тому тобі цього має бути більш ніж достатньо. Навіщо ти мене переслідуєш? Навряд чи туланський король уб’є мене в моєму власному домі.
— Він може.
— Яка йому від цього користь? Якщо ти так хвилюєшся, то краще б захищав короля. Я цілком здатний про себе подбати.
— Ваша високосте, — мовив Хазан занепокоєно. — Якщо ви відчуваєте якусь невизначеність щодо майбутнього, дозвольте мені запевнити вас зараз: наближається неминуче. Ви повинні підготуватися.
Камран відвернувся, видихаючи в стелю.
— Маєш на увазі, що мій дідусь помре.
— Я маю на увазі, що незабаром ви станете королем найбільшої імперії у відомому світі.
— Так, — відповів принц. — Я чудово це розумію.
Між ними запанувала напружена мовчанка.
Коли Хазан нарешті заговорив, з його голосу вже зник жар.
— Це була формальність, — сказав він.
Камран підвів очі.
— Ваше питання, — мовив міністр. — Ви запитали, чому туланського короля взагалі запросили. Це давня традиція в мирний час запрошувати членів королівських родин сусідніх країн на найбільш урочисті заходи. Це жест доброї волі. За останні сім років було зроблено багато подібних запрошень, але ніколи раніше туланський король не приймав їх.
— Прекрасно, — сухо мовив Камран. — Без сумніву, він приїхав сюди, щоб насолодитися шматочком пирога.
— Звісно, варто бути обережним, адже…
Саме тоді пролунав різкий стукіт, одразу після якого відчинилися двері гардеробної. Увійшов літній дворецький палацу, уклонившись.
— Що сталося, Джамшіде? — Камран повернувся до чоловіка. — Скажи моїй матері, що поняття не маю, де поділася швачка чи що вона зробила з моїм вбранням. А ще краще передай моїй матері, якщо вона хоче зі мною поговорити, то нехай сама до мене прийде, а не ганяє тебе по всьому палацу, ніби тобі немає чим зайнятися в такий вечір.
— Ні, сір, — до його честі, Джамшід не усміхнувся. — Справа не у вашій матері. До вас юний відвідувач.
Камран насупився.
— Юний відвідувач?
— Так, сір. Він стверджує, що сам король дав йому дозвіл відвідати вас, і я прийшов до вас, щоб запитати — лише з найбільшої поваги до його величності, — чи є хоч крихта правди в заяві дитини.
Стривожений Хазан несподівано випростався.
— Ви ж не говорите про безпритульну дитину?
— Він не схожий на безпритульного, — відповів дворецький. — Але й не викликає довіри.
— І все ж він прибув сюди, у цю годину, вимагаючи аудієнції з принцом? Це нечувано…
— Тільки не кажи мені, що у нього руда шевелюра? — Камран провів рукою по очах. — Занадто високий для свого віку?
— Так, сір, — відповів дворецький.
— Його звати Омід?
— Як… Так, сір, — мовив Джамшід, не в змозі більше приховувати свого здивування. — Він сказав, що його звати Омід Шекарзаде.
— Де він?
— Очікує на вас у головній залі.
— Він сказав, навіщо прийшов? — вимагав відповіді Хазан. — Чи пояснив причину своєї зухвалості?
— Ні, міністре, хоча його поведінка трохи гарячкова. Він глибоко схвильований.
З великою неохотою Камран звівся на ноги. Сьогоднішній день раптом видався йому нескінченним.
— Скажи хлопчикові, що я зараз спущуся.
Дворецький ошелешено вирячився на принца.
— Значить… Значить, те, що каже дитина, правда, сір? Що він має дозвіл від короля з вами розмовляти?
Камран навіть не мав можливості відповісти, перш ніж Хазан став перед ним, перегородивши йому шлях.
— Ваша високосте, це маячня, — із силою прошепотів міністр. — Навіщо хлопчикові просити аудієнції о такій годині? Я йому не довіряю.
Принц якусь мить розглядав Хазана. Спалах паніки в його очах, напружена постать, рука, яку він підняв зупинити його. Камран знав Хазана занадто багато років, щоб зараз неправильно оцінити його поведінку. Тілом принца раптово пробіг гострий, незрозумілий неспокій.
Щось було не так.
— Я не знаю, — сказав Камран. — Але маю намір це з’ясувати.
— Тоді ви маєте намір зробити помилку. Це може бути пастка…
Принц звернувся до дворецького: