Страница 40 из 151
— Ми не хотіли нашкодити, брате. Ми сказали: дайте спокій цій дівчині. Хіба ні, Джо? — Він обернувся до приятеля, щоб той підтвердив. — Я сказав: облиште цю дівчину, вона зі службового вагона.
Кріс зволікав. Домігся свого й… мав іще чотири банки з їжею…
Кріс і далі зволікав. Їх четверо проти нього одного, а той, що вкрав гаманця, молодик з обличчям, як у кроманьйонця, очевидно рветься до бійки.
Кріс вийняв зі свого клунка дві консервні банки — з вареною яловичиною та з печеною квасолею — і жбурнув їх волоцюгам на відчіпного.
— А тепер забирайтеся звідси! Забирайтеся, кажу! Не маєте шансів!
— Хто ти? Філер[71]?
— Не твоє діло. Йди собі. А якщо захочеш з’їсти це добро, то відійди на півмилі!
— Чи нема в тебе трохи стéрна[72]?
— Щоб ви понапивалися? Пийте своє. Або ж паліть, як робили досі.
— Забирайся, телятко[73], — сказав у ритмі пісні один із бродяг, і всі четверо рушили вздовж залізничного полотна до залитого жовтим світлом Далласа.