Страница 88 из 96
— Що я і зробив… прокляття!
— Я ж не в змозі тут побачити навіть собаку під ногами.
— Все, що тобі потрібно робити, це рухатися за мною. Я наче тягаю позаду мішок піску!
— Можливо, ти хочеш спробувати замість мене посидіти у цьому мішку?
— Замовкни! Якщо ці люди побачать тебе тут, у залі, тобі точно не пощастить. Вони й ліцензію на таксі заберуть!
Перрі здивувався тій легкості, з якою вимовив цю жахливу загрозу, але, здавалося, це мало заспокійливий ефект на його супутника, бо він нерозбірливо вилаявся і замовк.
Розпорядник, спираючись на кришку піаніно, махнув рукою, аби встановити тишу.
— Призи! — закричав він. — Збираймося!
— О! Призи!
Гості рушили уперед. Досить симпатична дівчина, тремтяча від хвилювання, яка набралася рішучості прийти на бал у костюмі бородатої леді, сподівалася отримати винагороду за найогидніший образ. Збоку стояв чоловік з татуюванням по всьому тілу і люто почервонів, коли хтось сказав йому, що той обов’язково отримає приз.
— Артистки та артисти цирку, — весело оголосив розпорядник, — я впевнений, ви усі погоджуєтесь, що ми добре провели час. Тепер ми з пошаною нагородимо тих, хто дійсно на це заслуговує. Місіс Таунсенд попросила мене виконати цю важливу місію. Зараз, колеги-виконавці, перший приз дістається тій дамі, яка проявила себе цього вечора найбільш вражаюче…
Почувши ці слова, «бородата дама» смиренно зітхнула.
— Та за її оригінальний костюм.
Тут «копиця сіна» уважно прислухалася.
— Я упевнений, що усі присутні одностайно підтримають це рішення. Перший приз отримує міс Бетті Меділл, чарівна заклиначка єгипетських змій!
Почулися оплески, головним чином чоловічі, і міс Бетті Меділл, що привабливо почервоніла крізь оливкову фарбу, передали нагороду. Дивлячись із неприхованою ніжністю, розпорядник передав їй величезний букет орхідей.
— А зараз, — продовжив він, оглянувши тих, хто зібрався навколо нього, — другий приз отримає чоловік, який має кумедний та цілком оригінальний костюм. На цей приз, безперечно, заслуговує той гість серед нас, джентльмен, який присутній тут, але перебування якого, ми всі сподіваємося, буде довгим і веселим — це благородний верблюд, який розважав нас усіх своїм голодним виглядом і блискучими танцями протягом усього вечора.
Він замовк, і пролунали бурхливі оплески та схвальні крики, бо з ним погоджувалась більшість присутніх. Приз — велику коробку сигар — відклали для верблюда, оскільки він анатомічно не міг прийняти його особисто.
— А зараз, — продовжив розпорядник, — ми почнемо танцювати котильйон, що уособлює Веселість та Шаленість! Прошу усіх вишикуватися для великого весільного маршу, а прекрасну заклиначку змій та благородного верблюда очолити його!
Бетті весело стрибнула вперед і охопила оливковою рукою верблюжу шию. За ними сформувалася процесія маленьких хлопчиків та дівчаток, сільських джейків, повних дам, худорлявих чоловіків, шаблековтачів, диких чоловіків Борнео та безруких фокусників, більшість з яких були у доброму гуморі, всі вони були схвильовані, щасливі та засліплені потоком світла та кольорів навколо них та знайомими обличчями, що дивним чином стали незнайомими під химерними перуками та варварською фарбою. Тромбони та саксофони виконали чуттєві акорди весільного маршу в блюзнірській синкопації — і марш розпочався.
— Ти не радий, верблюде? — солодко промуркотіла Бетті, коли вони відійшли. — Хіба ти не радий, що ми одружимося, і ти після цього будеш належати привабливій заклиначці змій?
Передні ноги верблюда почали гарцювати, висловлюючи надмірне задоволення.
— Священника! Священника! Де священник? — почулися веселі голоси. — Хто стане священнослужителем?
До зали, нічого не підозрюючи, зазирнула через напіввідчинені двері комори голова Джамбо, розповнілого негра, який працював офіціантом у клубі «Таллі Хо» протягом багатьох років.
— О, Джамбо!
— Візьміть старого Джамбо. Хлопець хоч куди!
— Нумо, Джамбо! Одружиш молодят?
— Так!
Четверо коміків схопили Джамбо, зняли фартух і провели до узвишшя у кінці зали. Там зняли його комір і одягли задом-наперед, як носять церковники. Парад розділився на дві лінії, залишивши прохід для нареченого та нареченої.
— Леді, джентльмени, — заревів Джамбо, — о, в мене є старенька Біблія, тож все буде по-справжньому!
Він витяг з внутрішньої кишені пошарпану Біблію.
— Чудово! У Джамбо Біблія!
— Присягаюся, що є і перо!
Заклиначка змій разом з верблюдом пройшлися під привітальні крики й зупинились перед Джамбо.
— Де твоя ліцензія, верблюде?
Чоловік поруч штурхнув Перрі.
— Дайте йому будь-який аркуш паперу!
Перрі розгублено помацав кишеню, знайшов складений папір і висунув його через рот верблюда. Тримаючи його догори дном, Джамбо удав, що сумлінно його вивчає.
— Так, це спеціальна верблюжа ліцензія, — сказав він. — Підготуй каблучку, верблюде.
Усередині верблюда Перрі звернувся до своєї задньої половини.
— Дай мені каблучку, заради Бога!
— У мене нічого навіть схожого немає, — запротестував утомлений голос.
— Є в тебе. Я бачив її.
— Я не збираюся знімати її з руки.
— Якщо ти цього не зробиш, я тебе вб’ю!
Почулося зітхання, і Перрі відчув у руці чималий латунний виріб зі стразами.
Ззовні його знову хтось штурхнув.
— Кажи!
— Я згоден! — швидко вигукнув Перрі.
Він почув люб’язну відповідь Бетті і був у захваті навіть у цій бурлескній ситуації.
Потім він просунув руку з каблучкою крізь проріху верблюжого костюма і насунув на її палець, повторюючи за Джамбо старі як світ слова. Він не хотів, щоб хтось колись про це дізнався. Єдиним його бажанням було щезнути, не розкриваючи своєї особи, одразу після церемонії, бо містер Тейт досі сумлінно беріг його таємницю. У Перрі була бездоганна репутація, і подібна ситуація могла серйозно нашкодити його юридичній кар’єрі, що тільки-но розпочалася.
— Обійми наречену!
— Зніми костюм верблюда і поцілуй її!