Страница 24 из 96
Дебютантка
Велика і вишукана спальня в будинку Коннеджів — кімната дівчини; рожеві стіни та штори, рожеве покривало на ліжку кремового кольору. Рожевий і кремовий — мотиви кімнати, але єдиний предмет меблів який повністю видно — розкішний туалетний столик зі скляним верхом і тристороннім дзеркалом. На стінах присутні: дорога гравюра «Стиглі вишні», зображення кількох собак породи лендсір та «Молодий король Чорних островів» Максфілда Парріша.
Великий безлад складається з таких предметів: (1) сім-вісім порожніх картонних коробок з паперовими язичками, що, задихаючись, звисають з їхніх ротів; (2) асортимент вуличних суконь, змішаних з їхніми вечірніми сестрами, — всі на столі, всі вочевидь нові; (3) рулон тюлю, який втратив гідність і закрутився навколо усього, що знаходиться в полі зору; і (4) на двох невеликих стільцях — колекція спідньої білизни, яка не піддається опису. Хтось із задоволенням побачив би суму, у яку обійшлася вся ця вишуканість, а інший був би одержимий бажанням побачити принцесу, для якої… Ось! Хтось з’являється! На жаль це лишень служниця, яка щось шукає. Вона підіймає речі зі стільця — там немає; ще одна купа речей, туалетний столик, ящики шифоньєру. Вона виводить на світ кілька красивих нічних сорочок і дивовижну піжаму, але це її не задовольняє — і вона виходить.
Чути незрозуміле бурмотіння із сусідньої кімнати.
Вже тепліше. Це місіс Коннедж, дорідна, сповнена гідності, нарум’янена, ніби вдова, та повністю змучена. Її губи помітно рухаються, коли вона теж щось шукає. Її пошук менш ретельний, ніж пошук покоївки, але в ньому є приплив люті, що цілком компенсує його поверхневість. Вона натикається на тюль і чути, як вона каже «чорт». Вона виходить з порожніми руками.
Знову чути балаканину за сценою, та дуже розбещений дівочий голос каже: «В житті не бачила таких дурних…»
Після паузи входить третій шукач, не володарка розбещеного голосу, а інше видання, молодше. Це Сесілія Коннедж, шістнадцятирічна, симпатична, дотепна та від природи доброзичлива. Вона одягнена у вечірнє плаття, очевидна простота якого, напевно, її знуджує. Вона підходить до найближчої купки, відбирає невеликий рожевий предмет одягу й, оцінюючи, підіймає його.
СЕСІЛІЯ: Рожевий?
РОЗАЛІНДА (за сценою): Так!
СЕСІЛІЯ: Дуже модний?
РОЗАЛІНДА: Так!
СЕСІЛІЯ: Я знайшла його!
(Вона бачить себе в дзеркалі туалетного столика і починає виконувати танець на носочках прямо на килимі).
РОЗАЛІНДА (ззовні): Що ти робиш?
(Сесілія припиняє танцювати й виходить, несучи одяг на правому плечі. З інших дверей входить Алек Коннедж, близько двадцяти трьох, стрункий і добре одягнений. Він підходить до центру кімнати й гучним голосом кричить.)
АЛЕК: Мамо!
(З сусідніх дверей лунає хор голосів, що протестують, і він починає рухатись туди, але його зупиняє інший хор).
АЛЕК: Так ось ти де! Еморі Блейн приїхав.
СЕСІЛІЯ (швидко): Нехай залишається внизу.
АЛЕК: О, так він і є внизу.
МІСІС КОННЕДЖ: Ну, ви можете показати йому, де знаходиться його кімната. Скажи йому, що мені шкода, що я зараз не можу зустрітися з ним.
АЛЕК: Він багато чув про вас усіх. Поспішіть. Батько розповідає йому все про війну, і він неспокійний. Він такий собі темпераментний.
(Останнього достатньо, щоб заманити Сесілію в кімнату).
СЕСІЛІЯ (сідає на спідню білизну): Як саме темпераментний?
АЛЕК: Ну, він письменник.
СЕСІЛІЯ: Він грає на фортепіано?
АЛЕК: Я не знаю. Він схожий на привида … іноді вас лякає на смерть… знаєш всі ці богемні справи?
СЕСІЛІЯ (зацікавлено): Випиває?
АЛЕК: Так, для нього це не дивно.
СЕСІЛІЯ: Як щодо грошей?
АЛЕК: Господи милосердний, запитай його сама. Ні, не впевнений. Хоча він був у Принстоні, коли я був у Нью-Хейвені. Він повинен мати хоч якісь гроші.
МІСІС КОННЕДЖ (входить): Алек, звичайно ми раді будь-яким твоїм друзям, але ти мусиш визнати, що час незручний, і йому не буде приділено достатньо часу. Це тиждень Розалінди. Коли дівчина вперше виходить у світ, їй потрібна вся увага.
РОЗАЛІНДА (ззовні): Ну тоді доведи це. Іди сюди та допоможи мені із застібками плаття.
(Місіс Коннедж виходить).
АЛЕК: Розалінда ані трохи не змінилася.
СЕСІЛІЯ (тихо): Вона жахливо зіпсована
АЛЕК: Ну, вона зустрінеться зі своєю парою сьогодні ввечері.
СЕСІЛІЯ: З ким — з містером Еморі Блейном?
(Алек киває)
Ну, Розалінда ще має зустрітися з чоловіком, якого вона не зможе переграти. Чесно кажучи, Алек, вона ставиться до чоловіків жахливо. Вона зловживає ними, зраджує їх, не з’являється на побачення і позіхає їм в обличчя, — а вони повертаються і просять ще.
АЛЕК: Їм це подобається.
СЕСІЛІЯ: Вони ненавидять це. Вона якась вампірка, я вважаю, — і вона може змусити дівчат робити те, що зазвичай хоче, — тільки вона ненавидить дівчат.
АЛЕК: Це характерна риса нашої родини.
СЕСІЛІЯ (стримано): Я здогадуюсь, що вона закінчилася ще до мене.
АЛЕК: Розалінда поводиться добре?
СЕСІЛІЯ: Не дуже добре. Ну, як завжди, — курить іноді, п’є пунш, часто цілується… А так… загальновідоме… один із наслідків війни, знаєш.
(Входить місіс Коннедж).
МІСІС КОННЕДЖ: Розалінда майже готова, і я можу спуститися і зустрітися з твоїм другом.
(Алек та його мати виходять).
РОЗАЛІНДА (ззовні): Ну, мама…
СЕСІЛІЯ: Мати пішла.
Входить Розалінда, повністю одягнена — за винятком її розпущеного волосся. Розалінда — безперечно, красива. Шкіра, що сяє, з двома рожевими плямами зникомого кольору на щоках, і обличчя з одним із тих класичних ротів, яким володіє лише одна з кожних п’ятдесяти красунь. Він чуттєвий, трохи замаленький, але красиво окреслений. Якби Розалінда була менш розумною, її «зіпсований» вираз можна було б назвати мерзенним, але вона, схоже, виросла без тієї незрілості, яку мають під собою «надуті губи». У неї чудова статура, відразу помічаєш, що вона струнка та атлетична, але без надмірності. Її голос, трохи мелодійний, схожий на альт та сповнений яскравої особистості.
РОЗАЛІНДА: Чесно кажучи, у світі є лише два костюми, в яких мені дуже подобається перебувати (розчісує волосся за туалетним столиком) — плаття з криноліном та панталонами або купальний костюм. Я, безперечно, чарівна в обох.
СЕСІЛІЯ: Ти рада, що виходиш у світ?
РОЗАЛІНДА: У захваті.