Страница 53 из 87
— Ох, я погоджуюся з цим, — він кивнув головою, нібито цілком розуміючи його, нібито він і сам часто роздумав про ухвалення такого рішення. — Я знаю, як ти почуваєшся. Тож... я просто... я просто не зможу порушити цього правила. Це правило, очевидно, правильне.
Вони ще трохи погомоніли. Для Дрейка вся ця справа виглядала цілком природною; свою роль він виконував не вперше. Він підбадьорив Мейзера винятково щирою посмішкою. Мейзер ввічливо повернувся до свого офісу, а Дрейк подумав, що це — найтактовніша людина в місті. Мейзер знав, як залишати людей під враженнями. Та, ввійшовши в кабінет й побачивши, як його дружина похмуро дивиться на сонце за вікном, він обійняв її, а на його губах з’явилася якась нерідна усмішка.
— Добре, Жакі, — повільно промовив він, — думаю, ти маєш рацію практично у всьому, а я блукаючи, мов у колах пекла, — завжди помиляюся.