Страница 45 из 87
Була майже четверта ранку; повз примарний тротуар П’ятої авеню вперто текла чиста вода, а тіні двох нічних «метеликів» тріпотіли біля темного фасаду церкви святого Томаса. Пролинули безлюдні алеї Центрального парку, де Енсон часто грався, коли був малим, пролетіли номера пішохідних вуличок, такі самі визнані, як і їхні назви. Це було його місто, подумав він, місто, в якому його прізвище було відомим протягом п’яти поколінь. Жодні зміни не могли переінакшити безконечну статику цього місця, та самі зміни як такі були вагомим ґрунтом, на якому він та його родина ототожнювали себе з Нью-Йорком. Великі можливості й могутня воля в слабких руках не варті були й дещиці, проте його влада очистила ім’я дядька від сумбурного пилу, очистила ім’я родини, і навіть ці тремтливі фігурки, що сиділи біля нього в таксі, допомогли в такому очищенні.
Тіло Кері Слоуна знайшли наступного ранку на нижній перекладині однієї з опор мосту Квінсборо. У темряві, надмірно схвильований, він подумав, що під ним тече вода, та менш ніж через секунду жодної різниці не було — хіба що він вирішив присвятити останню хвилю думкам про Едну й прокричати її ім’я в той момент, як він безпомічно програє в битві зі стихією.