Страница 37 из 87
— Вони впевнені, що на тебе погано вплинула погода, — сказав його дядько зневажливо. — Та не хвилюйся про це. Шуйлер взагалі не з’явився. Він заснув одразу ж у роздягальні клубу Лінкс.
Байдужий до будь-якої думки, окрім думки Паули, Енсон все-таки прагнув врятувати залишки того вечора, проте після холодного душу він зрозумів, що більшість гостей уже покинула будинок. Паула негайно встала, аби піти додому.
У лімузині давня серйозна розмова продовжилася. Вона знала, що він деколи випиває, приймала це, проте ніколи не очікувала, що трапиться щось подібне — зрештою, їй здавалося, що вони не підходять один одному. Їхні уявлення про життя надто різняться, і тому подібне. Коли вона закінчила говорити, надійшла черга Енсона, і його зауваги були достатньо обдуманими й тверезими. Потім Паула сказала, що їй ще раз необхідно все обдумати, вона не зможе прийняти рішення сьогодні й вона не злиться, їй просто дуже шкода. Вона не дозволить йому зайти в готель разом із нею, проте перед тим, як вийти з машини, вона нахилилась і безрадісно поцілувала його в щоку.
Насупного дня Енсон довго говорив із місіс Леджендр, допоки Паула сиділа мовчки й слухала. Вони вирішили, що Паулі необхідно трохи часу, аби порозмірковувати над ситуацією, що сталася, і пізніше, коли матір й донька знайдуть найкраще рішення, вони вирушать за Енсоном до Пенсаколи. Зі свого боку Енсон, з відчуттям власної гідності, щиро покаявся — на цьому все скінчилося; маючи в руках всі карти місіс Леджендр була не в змозі встановити йому свої умови. Він нічого не пообіцяв, зовсім не покаявся, тільки виголосив декілька глибокосяжних фраз про життя, що в підсумку радше дозволило йому відчути власні моральні привілеї. Через три тижні, коли вони приїхали на Північ, ні Енсон, насолоджуючись, ані Паула, у своєму щасті від возз’єднання, не усвідомлювали, що психологічний момент був втрачений назавжди.