Страница 33 из 87
«Багатий хлопець»
Почни з особливого, і ти зрозумієш, що створив загальне; почни зі загального, й осягнеш, що не створив нічого. Це пояснюється тим, що ми всі трохи дивні, дивніші за наші обличчя й голоси, які проектуємо на інших, чи на себе. Коли я чую чоловіка, що називає себе звичайним, чесним та відкритим типом, я відчуваю глибоке переконання в якійсь наявній та жахливій гріховності, яку він приховує, — і його прагнення бути звичайним, чесним і відкритим — це шлях для нагадування про власну в’язницю.
Не існує ані типового, ані загального. Існує багатий хлопець, і ця історія — про нього, а не про його брата. Усе своє життя я співіснував із його побратимами, проте лише він був моїм другом. Окрім цього, якби я писав про його братів, то б почав з осудження брехні, якою бідні наділяють багатіїв, а заможні — самих себе. І ця божевільна формула готує нас до несподіваної реальності, коли беремо в руки книгу про багатіїв. Навіть найрозумніші й безпристрасні спостерігачі життя створили країну багатіїв незвичайною, як фантастичне королівство.
Дозвольте розказати про найзаможніших. Вони відрізняються від нас із вами. Вони рано дізнаються про владу й насолоду, і це їх змінює, робить їх м’якшими там, де ми рішучі, і цинічними там, де ми довірливі, у будь-якому разі, допоки ти не народишся багатієм — ти не зрозумієш. Глибоко в серці вони гадають, що кращі, аніж ми, бо нам доводиться відкривати всі утіхи власного життя самостійно. Навіть тоді, коли глибоко досягають нашого світу й тонуть у ньому, вони однаково вважають себе кращими, ніж ми. Вони інші. Єдине, що можу зробити — це описати юного Енсона Хантера й представити його як іноземця, що дозволить вперто дотримуватися своєї ідеї. І, якщо я хоч на хвилю прийму його, — то втрачу, — мені нічого не вдастся показати, окрім абсурдного фільму.