Гітара, кості, кастет

Рагс здалося, що зірки у височині й дах під ногами раптом плавно закружляли. Дівчина бачила, як Джон сердечно потискає руку детектива, як той всміхається й ховає пістолет у кишеню. Музика залунала знову, і дівчина, котра втратила свідомість, несподівано взялася до танцю в кутку разом з лордом Чарльзом Есте. Джон бігав по залу, поплескував по спині то одного, то іншого гостя, обмінювався з ними рукостисканнями, сміявся. Потім, свіжий і безневинний, як немовля, попрямував до Рагс.

— Хіба не весело? — вигукнув він.

Рагс відчула, як в очах мутніє. Вона спробувала намацати в себе за спиною стілець.

— Що це було? — ледь заговорила дівчина. — Це сон?

— Авжеж ні! Все відбулося насправді! Це я все влаштував, Рагс, хіба не зрозуміло? Я це влаштував заради тебе. Сам вигадав! Крім мого імені, тут не було нічого справжнього!

Перш ніж її тіло обм’якло, вона встигла вчепитися за лацкани його піджака — так би й спустилася на підлогу, коли б Джон поспіхом не оповив її руками.

— Келих шампанського… негайно! — розпорядився він, затим гукнув принцу Уельському, що стояв поруч: — Швидше викличте мені машину! Міс Мартін-Джонс перехвилювалася, їй недобре.

Величезним роєм хмарочос здіймався висотою в тридцять ярусів вікон: вище він худнув і ставав схожим на білосніжну цукрову голову. Затим, підстрибнувши ще на сто футів, марнів до довгастої вежі, котра тонкою й тендітною стрілою, тягнулася до неба. У найвищому з її довгастих вікон стояла на свіжому вітрі Рагс Мартін-Джонс і дивилася вниз, на місто.

— Містер Чеснат хотів би довідатися, чи не зайдете в його особистий офіс.

Стрункі ноги Рагс покірно рушили по килиму й принесли її в прохолодну, з високою стелею кімнату, звідки відкривався вид на бухту та морський простір.

Джон Чеснат чекав за письмовим столом. Рагс підійшла до нього та обхопила за плечі.

— Впевнений, що ти справжній? — тривожно запитала вона. — З голови до ніг впевнений?

— Ти написала мені тільки за тиждень до прибуття, — скромно сказав він, — інакше я встиг би організувати цілу революцію.

— Хіба це все було заради мене? — допитувалася. — Вся ця марудна, грандіозна витівка — заради мене?

— Марудна? — Джон задумався. — Ну, спочатку так і було. Але в останню хвилину я запросив великого ресторатора й, поки ти гостювала за іншим столиком, продав йому ідею для нічного клубу.

Джон зиркнув на годинник.

— Маю ще одну справу — і до ланчу якраз ще залишиться час, аби одружитися, — він узяв телефонну слухавку. — Джексоне?.. Пошліть три однакові телеграми в Париж, Берлін і Будапешт, щоб трьох фальшивих герцогів, які грали аверс та реверс на Шварцберг-Райнмюнстер, вислали за польський кордон. Якщо герцогство не спрацює, знизьте валютний курс до чотирьох нулів і двійки після коми. І ще: цей кретин Блатчдак знову на Балканах, затіває ще одну війну. Заштовхайте його на перший же корабель до Нью-Йорка або посадіть у грецьку в’язницю.

Чоловік повісив слухавку й зі сміхом обернувся до приголомшеної космополітки.

— Наступна зупинка — мерія. Звідти, якщо хочеш, поїдемо до Парижа.

— Джоне, — запитала Рагс задумливо, — ким є насправді принц Уельський?

Він затримався з відповіддю, поки вони не сіли в ліфт, де з блискавичною швидкістю з’їхали вниз на два десятки поверхів. Потім Джон нахилився і постукав ліфтера по плечах.

— Не так швидко, Седрику. Леді не звикла до такого падіння з висот.

Ліфтер з посмішкою обернувся. Обличчя в нього було бліде, овальне, оточене жовтим волоссям. Мадемуазель почервоніла.

— Седрик родом з Вессекса, — пояснив Джон. — Схожість, скажу без перебільшень, просто дивовижна. Принци особливою стриманістю не відзначаються, тож не здивуюся, коли в жилах Седрика трохи тече гвельфської крові.

Рагс зняла з шиї монокль і накинула стрічку на голову Седрика.

— Дякую, — сказала вона простодушно, — за другу найбільш захопливу пригоду в моєму житті.

Джон Чеснат, як роблять зазвичай торговці, потер собі руки.

— Будьте моїм постійним клієнтом, леді, — прохальним тоном вимовив він. — Мій універмаг — кращий у місті!

— А чим ви торгуєте?

— Ну, мадемуазель, сьогодні завезли сорт ідеа-а-альної любові.

— Загорніть її, пане торговцю! — вигукнула Рагс Мартін-Джонс. — Схоже, це неоціненний товар.