Страница 50 из 90
— Та що таке? — допитувалася вона, а побоювання зростало. Вона схилилася вперед: відповідь Джона була ледве чутною. — Вбивство? — вона охолола.
Джон кивнув. Рагс схопила його за обидві руки й струснула — так струшують пальто, щоб воно нормально сиділо. Очі Джона снували по сторонах.
— Це правда? У них є докази?
Джон знову кивнув — розслаблено, як п’яний.
— Тоді тобі потрібно зараз же тікати за кордон! Чуєш, Джоне? Зараз же тікати, поки вони до тебе не дісталися!
Джон кинув на двері погляд, сповнений дикого жаху.
— Всі святі! — вигукнула Рагс. — Що ж ти сидиш склавши руки? — її погляд, відчайдушно блукаючи по залу, раптом зупинився. Рагс втягнула в себе повітря, завагалася і люто зашепотіла Джону на вухо: — Якщо я зумію це влаштувати, поїдеш сьогодні в Канаду?
— Як?
— Я це зроблю — ти тільки візьми себе в руки. Це тобі говорить Рагс, розумієш, Джоне? Сиди тут і не рухайся, поки я не повернуся!
Під прикриттям темряви Рагс перетнула майданчик.
— Бароне Марчбенк, — шепнула вона тихенько, зупинившись за його стільцем.
Він жестом запросив її сісти.
— Чи не знайдеться сьогодні у вас в машині два вільних місця?
Один з помічників тут же обернувся.
— В авто його світлості всі місця зайняті, — кинув він.
— Мені дуже потрібно, — голос Рагс тремтів.
— Що ж, — невпевнено озвався принц, — не знаю.
Лорд Чарльз Есте подивився на принца й похитав головою.
— Я б не рекомендував. Справа ризикована, ми порушуємо розпорядження з батьківщини. Адже ми домовилися, що не створюватимемо складнощів.
Принц насупився.
— Це не ускладнення, — заперечив він.
Есте безпосередньо звернувся до Рагс:
— Чому це так терміново?
Рагс завагалася. Раптово вона спалахнула:
— Втеча нареченого з нареченою!
Принц розсміявся.
— Дуже добре! — вигукнув він. — Вирішено. Есте говорить із позицій службового обов’язку. Але ми його притягнемо на свою сторону. Адже ми ось-ось від’їжджаємо?
Есте глянув на годинник:
— Негайно!
Рагс метнулася назад. Їй хотілося відвести всіх з даху, поки ще темно.
— Поквапся! — вигукнула дівчина прямо у вухо Джона. — Ми перетинаємо кордон — з принцом Уельським. До ранку будете врятовані.
Джон ошелешено глянув на неї. Мадемуазель поспіхом розрахувалася, і, схопивши його за руку, відвела за інший столик, намагаючись не привертати уваги й коротко представила. Принц вшанував його рукостисканням, помічники кивнули, ледь приховуючи незадоволення.
— Нам час іти, — мовив Есте, нетерпляче поглядаючи на годинник.
Компанія вже рушила до дверей, і тут всі скрикнули: через головні двері на майданчик вийшли двоє полісменів і рудоволосий чоловік в цивільному вбранні.
— На вихід, — тихенько прошепотів Есте, підштовхуючи компанію до бічних дверей. — Назрівають якісь неприємності.
Він вилаявся: вихід загородили ще двоє поліціянтів. Вони невпевнено зволікали. Чоловік у цивільному почав ретельно оглядати відвідувачів за столиками.
Есте кинув колючий погляд на Рагс, затим — на Джона, який зіщулився за пальмами.
— Він що, з фінансового відомства? — запитав Есте.
— Ні, — прошепотіла Рагс. — Зараз назріють проблеми. Чом би просто не використати цей вихід?
Принц, всередині якого зріла нетерплячість, всівся за столик.
— Дайте мені знати, панове, коли будете готові йти, — він посміхнувся Рагс. — Подумати тільки, тепер, через ваше гарненьке личко, ми всі можемо потрапити в халепу.
Після цього несподівано включилося світло. Чоловік у цивільному різко розвернувся й вискочив у центр залу.
— Всім залишатися на місцях! — крикнув він. — Ви, там, під пальмами, — сідайте! Є тут в кімнаті Джон М. Чеснат?
Рагс мимоволі скрикнула.
— Гей! — гукнув детектив до полісмена, котрий стояв позаду. — Гляньте он на ту кумедну компанію. Ей, ви, руки вгору!
— Боже, — прошепотів Есте, — треба звідси вибиратися! — він обернувся до принца. — Цього не можна допустити, Теде. Вас не повинні тут бачити. Я з ними розберуся, а ви йдіть вниз, до машини.
Він зробив крок до бокового виходу.
— Ви, руки вгору! — заволав чоловік у цивільному. — Я з вами гратися не збираюся. Хто з вас Чеснат?
— Ви божевільні! — крикнув Есте. — Ми британські піддані. Ми до ваших справ не маємо жодного відношення!
Десь скрикнула жінка, публіка кинулася до ліфта, але застигла, побачивши наставлені на неї дула двох пістолетів. Якась дівчина поруч із Рагс знепритомніла, і в ту ж мить заграв оркестр на віддаленому даху.
— Зупиніть музику! — заревів чоловік. — І одягніть браслети на цих людей… швидше!
Двоє полісменів рушили до їхньої групки, Есте з іншими помічниками вихопили револьвери й, старанно захищаючи принца, почали пробиратися до бокового виходу. Гримнув постріл, другий, задзвеніли срібло й фарфор: пів дюжини відвідувачів перевернули свої столики й швидко сховалися за ними.
Навколо панувала паніка. Один за іншим пролунали ще три постріли, за ними пішла безладна стрілянина. Рагс бачила, як Есте холоднокровно цілився на вісім бурштинових прожекторів над головою, повітря почало наповнюватися щільним сірим димом. Дивним акомпанементом до криків й голосінь слугувало невпинне бряжчання віддаленого оркестру.
Потім через мить все закінчилося. Над дахом пролунав пронизливий свист, і крізь дим Рагс побачила, як Джон Чеснат підбіг до чоловіка в цивільному одязі й простягнув йому покірно складені руки. Хтось востаннє зойкнув, забряжчали тарілки, на які хтось випадково наступив, і слідом за тим запанувала важка тиша — навіть оркестр немовби завмер.
— Все скінчено! — голос Джона Чесната прорізав нічне повітря. — Вечірка закінчена! Кожен, хто бажає, може йти додому!
Все-таки панувала тиша — Рагс знала, що це — мовчання зі страху — відчуття провини звело Джона Чесната з розуму.
— То була вистава на мільйон, — кричав він. — Хочу подякувати всім вам. Ті, хто залишаться, знайдіть, будь ласка, вцілілі столики, я подбаю, аби вам подали шампанське.