Страница 28 из 90
Але надвечір, коли вони все ще були в дорозі, випав дощ; Коркоранові набрид власний голос, ввічливі вигуки Хеллі, й підхоплені її матір’ю «ох, як цікаво», тож він засумнівався: чи варто залишатися в Брюсселі аж п’ять днів? Та все ж, молодик, безсумнівно, сподобався компаньйонкам, а також почав успішно освоювати роль серйозного й високоерудованого хлопця. Ба більше, грошима він розпорядився розважливо. Спочатку хотілося йому винайняти на день приватний лімузин, що коштувало б дванадцять доларів, але він не піддався раптовому пориву й тепер збирався відмітити в книжечці всього лиш три долари: кожному по автобусному квитку. Цей запис він зробив для містера Бушмілла перед тим, як засісти за книги.
Але насамперед Коркоран прийняв гарячу ванну: раніше йому не доводилося тулитися в одному салоні зі звичайними туристами, і юнаку було дещо бридко.
Наступного дня огляд визначних пам’яток продовжився, але й дощ не зупинявся, і ввечері, на жаль Коркорана, місіс Бушмілл зрозуміла, що підхопила застуду. То був всього-на-всього нежить, але за американськими цінами довелося оплатити два візити лікаря, а крім того купити силу-силенну медичних препаратів, які, незалежно від обставин, завжди призначають європейські лікарі, так що ввечері книжка заповнилася бентежливим записом:
Один зношений капелюшок (вона запевняла, що капелюх — старий, та це не так) — 10$;
Три квитки на автобус у понеділок — 3$;
Два квитки на автобус у вівторок — 2$;
Чайові необізнаному гідові — 1,50$;
2 візити лікаря — 8$;
Ліки — 2,24$;
Разом за дводенну екскурсію — 26,75$ .
Щоб втішитися, Коркоран уявив запис, який довелося б зробити, якби він послухався першого інстинктивного рішення:
Один комфортабельний лімузин на два дні, включаючи чайові водієві — 26 $.
Наступного ранку місіс Бушмілл залишилася в ліжку, а Коркоран з Хеллі на екскурсійному потязі вирушили у Ватерлоо. Коркоран старанно простудіював стратегію битви та після короткого огляду політичного становища почав пояснювати маневри Наполеона, проте був розчарований байдужістю Хеллі. За ланчем він занепокоївся ще більше. Він пошкодував, що, всупереч своєму первісному екстравагантному наміру, не прихопив із готелю холодних омарів. Їжа в тутешньому ресторані виявилася огидною, і Хеллі переводила жалібний погляд то на тверду картоплю й застарілий біфштекс на столі, то на похмурі каплі дощу за вікном. Коркоран і сам не відчував апетиту, втім змушував себе їсти, вдаючи насолоду. Ще два дні в Брюсселі! А потім Антверпен! І Роттердам! І Гаага! Ще двадцять п’ять діб засиджуватися допізна над книгами з історії — і заради кого? Заради байдужої юначки, якій, судячи з усього, начхати на культуру та історію міст.
Вони виходили з ресторану, і роздуми Коркорана перервав голос Хеллі, в якому прозвучала нова нота.
— Візьміть таксі, я хочу додому.
Він з жахом обернувся.
— Як? Ви хочете повернутися, не оглянувши знамениту музейну панораму, на якій зафіксовані всі сцени, де на передньому плані є фігури поранених і вбитих в людський зріст...
— Ось таксі, — перервала його Хеллі, — швидше!
— Таксі! — простогнав Коркоран, пустившись за ним у болото. — І тутешні таксисти — шахраї; за ту ж ціну ми могли б винайняти туди й сюди лімузин.
Вони поверталися в готель мовчки. Увійшовши в ліфт, Хеллі раптово зміряла Коркорана рішучим поглядом.
— Будь ласка, вдягніть сьогодні костюм. Хочу піти кудись та потанцювати — і, прошу, пришліть квіти.
Коркоран задумався, чи така форма диверсії входила до програми містера Бушмілла — особливо дивною вважав він цю ідею, бо, виходило, що Хеллі, либонь, практично заручилася з містером Носбі, який мав приєднатися до них в Амстердамі.
Охоплений сумнівами, він рушив до квіткової крамниці й почав придивлятися до цін. Втім, фібула з трьох орхідей коштувала ледь не двадцять чотири долари, а таке марнотратство він не бажав вносити в книжечку. Неохоче він обрав духмяну бутоньєрку, але зрадів, оцінивши її о сьомій вечора на міс Бушмілл, яка виходила з ліфта у квітково-рожевій сукні.
Коркоран був приголомшений і чимало схвильований її красою — ще ніколи юнак не бачив її у вечірньому образі. Дрібні риси личка пританцьовували в захопленому передчутті; Коркоран вирішив, що містер Бушмілл все-таки б схвалив покупку орхідей.
— Дякую за прекрасну бутоньєрку! — вигукнула вона. — Куди ми підемо?
— Тут у готелі оркестр доволі хороший.
Її обличчя ледь помітно витягнулося.
— Ну гаразд, почнемо звідси...
Вони спустилися в напівпорожній зал, де, знуджені в літній млосності, розпорошені сяк-так, вечеряли групки відпочивальників. Коли залунала музика, лише декотрі американці звелися з-за столу й вийшли на пусте риштовання. Хеллі з Коркораном розпочали танці. Юнка зчудувалася його майстерністю — з подібною грацією мали б вигинатися всі високі й стрункі чоловіки; він вів її так делікатно, мовби перед очима кількох сотень глядачів обертав у руках яскравий барвистий букет чи клаптик дорогоцінної тканини.
Та коли музика стихла, Хеллі зрозуміла, що спостерігачів і двадцять не назбиралося: навіть маленькі групки відпочивальників почали мляво розходитися після вечері.
— Може, поїхати нам у якесь веселіше місце? — запропонувала Хеллі.
Коркоран насупився.
— А тут хіба сумно? — стривожено запитав він. — Я за золоту середину.
— От, справді! Туди й подамося!
— Я не про ресторан, а про принцип, якого намагаюся дотримуватися. Не думаю, що ваш батько оцінив би…
Щоки Хеллі спалахнули зі злості.
— Чом би вам не стати хоч трохи людиною? Коли батько сказав, що ви народилися в «Гриль-барі», я подумала, що ви тямите у веселощах.
Він не знав, що й сказати. Та, зрештою, яке право має така яскрава й розкішна дівчина бути приреченою на танці в порожньому готелі й автобусні екскурсії під дощем?
— І це — ваша ідея бунту? — вела вона далі. — Ви колись взагалі думаєте про щось інше, окрім історії та пам’ятників? Ви хоч якось розважаєтеся?
— Раніше розважався — та ще і як.
— Що?
— Насправді, колись я був майстром у мистецтві витрачання грошей на вітер.
— Витрачання грошей! — спалахнула вона. — На це?
Вона відшпилила бутоньєрку з ліфа й метнула її на столик.
— Оплатіть рахунок, якщо ваша ласка. Я іду спати.
— Гаразд, — раптом мовив Коркоран. — Маю намір влаштувати вам розваги.