Страница 62 из 140
— А, так. Вона мила, — хрипко сказала Ківа, гадки не маючи, то кінь чи кобила. Вона відчула бруд, який вкривав її руку (який вона використала, аби написати записку), і підняла її, додавши: — Хоча й брудна. Її треба добряче почистити.
— Ну ти й забрьоха, — зауважила Наарі. Тоді похитала головою і сказала: — Ходімо, поки дощ знову не припустив. — Тоді тихіше додала: — Або Рук не передумав щодо того, чи відпускати нас.
Ківа здивовано кліпнула, усвідомлюючи, що Наглядач, певно, сперечався з Наарі про їхнє завдання. Можливо, їй варто було особисто поговорити з Руком, розповісти, наскільки її тривожить поширення хвороби. Але якби вона це зробила, не було б шансу написати своїй сім’ї. Якщо Наарі готова боротися в Ківиних битвах, треба з радістю дозволити їй це.
Ківа не наважилася озирнутися, аби подивитися на Раза, коли вони йшли зі стайні. Але подумки наказала, аби він відправив послання якнайшвидше, сподіваючись, що її сім’я відповість так само швидко. Сподіваючись, що вони відчують нагальність. Сподіваючись, що вони
прийдуть
.