Розлучення

61

______

Я сиджу у спальні, у мене паморочиться в голові.

Тедді — мій син. Тедді — це Домінік.

Домінік живий.

Наомі забрала мою дитину. Вона вкрала його у мене, а потім підробила його свідоцтво про народження.

Я ненавиджу її сильніше, ніж коли-небудь вважала можливим.

Зараз у мене занадто багато емоцій. Радість, смуток, гнів, а також розгубленість. Джеремі сказав мені, що пройшов тест на батьківство, і результат виявився позитивним. Але як це могло статися? Клей є біологічним батьком Тедді. Наскільки я розумію, єдиний спосіб, у який тест Джеремі міг дати позитивний результат, це якщо б він і Клей були однояйцевими близнюками. А це здається досить малоймовірним, враховуючи, що вони навіть не були однолітками.

Тож залишається дві можливості. Можливо, він збрехав щодо тесту на батьківство, але я в це не вірю. Зрештою, він ніколи б не одружився з Наомі без цього доказу. Ні, він точно не брехав. Тож залишається ще одна можливість:

Якимось чином Наомі обдурила його.

Я мушу поговорити з Джеремі.

Мені вдається настільки взяти себе в руки, щоб вийти зі спальні й похитуючись спуститися вниз. Перше, що я роблю, це оглядаю перший поверх у пошуках Тедді. Його там немає, і мене охоплює паніка. Я вже раз його втратила. А що, як він знову зникне? Але потім я виходжу на задній двір і знаходжу його в надувному батуті. Гаразд, він розважається. Я можу залишити його самого на короткий час, поки поговорю з Джеремі.

Хоча я й не знаю, що саме скажу.

Але я не впевнена, куди подівся Джеремі. Я обшукую весь перший поверх у пошуках його, але не бачу. Останнє місце, де я дивлюся, це кабінет на першому поверсі, де ми зберігаємо подарунки. Коли я туди добираюся, двері вже прочинені, але Джеремі всередині немає. Там хтось інший.

Це Наомі.

Наомі хапає щось із журнального столика у вітальні. Мені знадобилася секунда, щоб зрозуміти, що це один із камінців, які зібрав Тедді і які Джеремі використовував як прес-пап’є. Я спостерігаю, як Наомі піднімає камінь над головою й щосили опускає його на предмет поруч із журнальним столиком, який тріскається й розбивається на кілька шматків.

І тоді я усвідомлюю, що саме вона розбила тим камінцем. Це робот-машинка, яку я купила Тедді на день народження, а вона розпакувала її й знищила.

Я відступаю від дверей кабінету, а очі наповнюються гарячими сльозами. Спочатку Наомі вкрала мого сина. Потім вона знищила слоника, якого я зберігала для нього ще з тих пір, як він був крихітним немовлям. А тепер вона розтрощила подарунок на день народження, на який я витратила занадто багато грошей. Подарунок, який я купила на шостий день народження

мого сина

.

Я біжу на другий поверх, сподіваючись знайти там Джеремі. Нарешті я знаходжу його в його

горішньому

кабінеті, де він розмовляє по телефону. Він працює надто багато, хоча я знаю, що він відчайдушно намагається зменшити навантаження заради Тедді. Він справді прагне бути хорошим батьком.

Тільки от він насправді не біологічний батько Тедді.

— Ронні? — Обличчя Джеремі блідне, коли він бачить сльози, що течуть по моєму обличчю. — Боже, що сталося? Ти в порядку?

Твій син насправді не твій син. Твоя дружина викрала його в мене, коли він був немовлям. Я шукала його шість років.

Як я можу йому це сказати?

— Наомі розбила подарунок, який я купила для Тедді! — замість цього ридаю я. — Я бачила, як вона це зробила!

Його обличчя миттєво знову наповнюється рум’янцем. — Ти серйозно?

Я мовчки киваю.

— Я знав, що це була помилка, дозволити їй залишитися, — бурчить він. — Ти занадто м’яка, Ронні. Я

знав

, що вона влаштує якусь подібну фігню.

— Я помилилася, — визнаю я. — Вона має піти з цієї вечірки. Негайно.

Я мушу відвести її подалі від мого сина, негайно. Дуже скоро мені доведеться зателефонувати в поліцію, озброївшись результатами мого ДНК-тесту, і розповісти їм усе, що зробила Наомі. Але я не можу так вчинити з Тедді в день його народження. І з Джеремі теж не можу.

Але дуже скоро правда вийде на світло. І після шести довгих років я знову отримаю свого Домініка.