Розлучення

60

______

Сьогодні Тедді святкує свій шостий день народження.

Немає більшої радості, ніж дитяче свято з нагоди дня народження, ось головний урок, який я сьогодні засвоїла. З самого ранку, відколи він прокинувся, Тедді не переставав посміхатися. Єдиний раз, коли його посмішка на мить згасла, це коли Джеремі сказав йому, що його мама не прийде на свято.

Чесно кажучи, я вважаю це трохи жорстоким.

Так, Наомі поводилася з нами жахливо. Але вона — мама Тедді. Вона мала б бути на його дні народження. Однак якби я хоч натякнула Джеремі, що їй слід бути тут, він би цілу годину читав мені лекцію про те, яка вона жахлива, що їй не можна довіряти і як вона зіпсує цей день.

Що стосується мене, то я намагаюся насолоджуватися цим днем якомога більше і не думати про те, що тиждень тому мала відбутися вечірка з нагоди шостого дня народження Домініка. Я ще не отримала результатів ДНК-тесту, але вже знаю, якими вони будуть. Тедді — не мій справжній син, а Домінік досі десь там. І де б він не був, сподіваюся, хтось влаштовує для нього таке ж велике свято, як це, з клоунами, надувними батутами, поні та… так, це свято просто безглузде. Джеремі, безперечно, намагається з надлишком компенсувати те неприємне розлучення.

Сподіваюся, Домінік щасливий. Навіть якщо я ніколи більше його не побачу, мені стало б легше на душі, якби я знала, що принаймні він щасливий.

Свято розпочнеться рано-вранці, тож роботи багато. Нам усім треба прокинутися рівно о сьомій, щоб почати все готувати. Хоча для різноманітності він одягнений у повсякденний одяг, Джеремі перебуває в повному робочому режимі: керує встановленням надувного батута та телефонує, щоб усе підтвердити.

— Ронні, торт уже привезли? — запитує мене Джеремі, тримаючи клоуна на лінії. (Це слова, які я ніколи не думала, що скажу.)

— Так, він у дворі. — відповідаю я.

Торт просто абсурдний. Я бачила

весільні торти

, менші за цей. Я запропонувала спекти його сама, але Джеремі розсміявся, ніби я пожартувала. Хоча мій торт був би смачним. Це був би шоколадний торт із шоколадною глазур’ю, який, як Тедді мені зізнався, є його улюбленим.

Тедді був на задньому дворі, а тепер повертається до будинку, його щічки рожевіють від того, що він так багато посміхається. — Ронні, — каже він, задихаючись, — ти купила мені подарунок на день народження?

Я посміхаюся йому у відповідь. — А як ти думаєш?

— Не знаю! Купила?

— Звісно, що купила, дурнику. — Я розчісую його м’яке каштанове волосся. — І я думаю, тобі він дуже сподобається.

Джеремі сказав мені, що Тедді хотів машинку-робота, тож я пішла й купила її, намагаючись задобрити сина свого хлопця. Вона була дорогою, але я хотіла, щоб він її отримав. Я так сильно хочу, щоб я йому сподобалася. Він досі дещо вважає мене відьмою, хоча офіційно вирішив, що я, принаймні, добра відьма.

Вечірка має тривати з десятої тридцяти до першої, тож, звісно, гості починають з’являтися о десятій, коли ми ще навіть близько не готові. Джеремі попередив мене, що так буде, тож я роблю все можливе, щоб посміхатися й бути гарною господинею, хоча багато матерів кидають на мене вбивчі погляди. Незважаючи на це, я справді вважаю, що в мене непогано виходить. Незабаром вечірка набирає повних обертів, і всі чудово проводять час.

А потім, опівдні, з’являється Наомі.

Він спеціально сказав їй не приходити до першої години. Я чула, як він говорив з нею про це по телефону напередодні ввечері, і він, мабуть, п’ять разів повторив, щоб вона не приходила принаймні до першої. Але ось вона тут, вдаючи, ніби думала, що він сказав опівдні.

— Мамо! — Тедді тягне її за спідницю. — Мамо, ти мусиш побачити поні! Його звати Спарклз!

Я бачу, що сварка назріває ще за кілометр. Джеремі надто розлючений і не може розрядити ситуацію, тож врятувати день народження Тедді доводиться мені. Тож я мчу до них трьох із штучною посмішкою на обличчі.

— Привіт, Наомі, — кажу я найдружнішим голосом. — Рада, що ти змогла прийти.

— Наомі

йде

, — каже Джеремі, практично тремтячи від гніву.

— Ні! — плаче Тедді. — Я хочу, щоб матуся залишилася!

Я розумію, чому Джеремі злиться, але він же не може вважати за доречне виганяти маму Тедді з його власного свята на честь шостого дня народження. — Будь ласка, залишся на вечірці, Наомі, — кажу я їй. — У нас вдома є їжа. Кухня знаходиться прямо за задніми дверима.

Вона не дякує.

У кишені дзвенить мій телефон, сповіщаючи про новий лист. Я відходжу від натовпу, щоб дістати його, і на головному екрані бачу, що отримала електронного листа з результатами ДНК-тесту.

Я не можу вирішити, чи хочу я подивитися на нього саме зараз. Немає жодної ймовірності, що Тедді є моїм сином, і я навіть не знаю, навіщо взагалі робила цей тест, хіба що для того, щоб заспокоїти той тихий голосок у глибині моєї свідомості. Буде пригнічуюче переглянути цей лист, який стане ще одним нагадуванням про те, що я є матір'ю, яка більше не має дитини.

Але мені просто треба з цим покінчити. Краще переглянути його тут, в оточенні щасливих дітей, ніж якби я сьогодні ввечері була сама у своїй квартирі.

Я боюся, що можуть пролитися сльози, тож зачиняюся в головній спальні нагорі. Замикаю двері, щоб ніхто мене не потурбував. А потім відкриваю електронну пошту й бачу, що на мене чекає повідомлення від компанії, яка проводила ДНК-тест.

Звісно, у листі немає жодної інформації. Там лише посилання на сайт, на якому я зареєструвалася, коли надсилала їм результати. Мені доводиться згадувати свій логін і пароль, і після двох невдалих спроб я починаю хвилюватися, що, можливо, у мене виникли проблеми. Але третя спроба виявляється вдалою. Я входжу на сайт.

Після входу з’являється ще одне посилання, яке веде до результатів ДНК-тесту. Тремтячим пальцем я натискаю на нього.

На мить я бачу лише набір випадкових послідовностей літер і цифр. Для мене це не має жодного сенсу, і я відчуваю лише розчарування. Але потім я прокручую сторінку донизу, де написано «інтерпретація», і читаю рядок нижче.

Імовірність материнства: 99,9999998 відсотка

Що?

Я пробігаю очима текст, написаний нижче, намагаючись у цьому всьому розібратися. У звіті немає нічого, що б великими літерами говорило: «ВИ Є МАТІР'Ю ЦІЄЇ ДИТИНИ». Але 99,9999998 відсотка… Ну, для мене це здається цілком певним.

Результат тесту позитивний.

Тедді — мій син.