Розлучення

54

______

За кілька місяців я дізналася про Джеремі Рота набагато більше, ніж коли-небудь могла собі уявити.

Ми бігаємо разом три дні на тиждень. Спочатку ми багато ходимо пішки, і це добре, бо у нас є час поговорити. Але навіть у ті дні, коли ми менше ходимо, нам все одно вдається багато поговорити. Ми добре ладнаємо.

Я здебільшого сподіваюся почути якісь цікаві подробиці про Тедді, і витягнути їх з нього неважко, бо улюблена тема розмов Джеремі — його син. Він обожнює Тедді. Якби я йому дозволила, він би говорив про Тедді всю годину, поки ми бігаємо разом, і іноді він так і робить.

Тема, про яку він найменше любить говорити, його дружина.

Мені дуже цікава Наомі Паксон Рот. З того, що я можу судити за своїм нерегулярним спостереженням за їхнім будинком, вона, здається, не часто виходить на вулицю. Навіть вранці у них є няня, яка відводить Тедді до школи.

— Наомі працює? — запитую я його одного разу, коли ми робимо третє коло навколо парку.

Він хитає головою. — Чесно кажучи, сумніваюся, що вона змогла б це поєднувати.

— А вона працювала до того, як ви одружилися?

— Так. Ну, можна й так сказати.

— Чим вона займалася?

— Вона називає себе

лікарем

. — Він закочує очі. — Але вона не

медичний

лікар. Вона якась кристалотерапевтка, яка, як я можу лише уявити, обдирала всіх своїх «пацієнтів».

— Лікарка-кристалотерапевтка?

— Саме так. Вона постійно дарує мені ці кристали й розповідає, як вони налагодять моє життя. Ох, ось трохи пісковика, тепер твій рефлюкс повністю минув!

— Моя подруга Лола колись ходила до кристалотерапевтки, коли мала проблеми зі сном, — згадую я. — Вона казала, що це справді допомогло.

— Ну, можливо,

та

цілителька кристалами не отримала свій диплом за двогодинним онлайн-курсом.

Я здригаюся. — Ні, не думаю, що отримала.

Він може лише похитати головою. — Чесно кажучи, я радий, що вона припинила працювати, бо нас, мабуть, уже давно б засудили. — Він на мить замовкає, і єдині звуки навколо нас, це птахи, що щебечуть на деревах, та наші кроки, що гупають об землю. — Я не повинен був цього казати. Наомі… ну, неважливо, все гаразд.

— Що? — Я сповільнюю крок, і він робить те саме. — Ти можеш поговорити зі мною про це. Я нікому нічого не скажу.

— Просто… — Він зупиняється й прикладає руку до правого коліна, яке сьогодні забинтовано. Іноді це справді йому заважає, він не вигадував. — Я не люблю багато про це говорити, але я б ніколи не одружився з нею, якби не Тедді. Ніколи. Ми зустрічалися лише кілька місяців, і ми вже розійшлися, коли я дізнався про нього.

— Ох. — Мені дуже хочеться дізнатися всю історію, але я не хочу налякати його, надто на нього тиснучи. У вухах злегка дзвенить. — То… вона була вагітна?

— Насправді вона щойно народила, — каже він. — Я виходив із свого будинку, прямуючи на роботу, а вона підійшла до мене, тримаючи немовля на руках. І сказала, що це мій син.

Моє серце б’ється швидко, і це не від бігу. Джеремі ніколи не бачив Наомі вагітною. Вона могла викрасти мою дитину, дістати підроблене свідоцтво про народження, а потім сказати йому, що дитина його.

Але в цій історії є одна проблема. Джеремі не наївний, і він би не одружився з якоюсь жінкою лише тому, що вона сказала, ніби дитина його.

— Ти певен, що це твоя дитина? — Я бачу вираз його обличчя і миттєво відступаю. — Вибач. Мені не слід було…

— Ні, ти права. Я зробив тест на батьківство. Це було перше, про що я попросив.

І ось він починає вишукувати слабкі місця в моїй ідеальній історії. — І результат був позитивним?

Куточок його губ піднімається вгору. — Ну, звісно ж.

— І він був… — Я не знаю, як його про це запитати. — Ти ж не довірив їй просто відправити зразок поштою, правда?

— Боже, ні! — Він нахиляється й знову потирає коліно. — Вона дала мені зразок від Тедді, я сам взяв зразок у себе, а потім сам відправив його поштою. Результати мені надіслали безпосередньо.

Ну, ось і все. Якщо тільки Джеремі мені не бреше, а я справді не думаю, що це так, це означає, що Тедді не може бути моїм сином, бо батьком Домініка був Клей. Наомі, можливо, й не є матір'ю року, але виявляється, що вона не викрадачка.

Та я ніяк не можу позбутися внутрішнього відчуття, що Тедді є моїм сином.

І якщо він ним не є, я б хотіла, щоб він ним був.