Розлучення

Йому двадцять чотири, він на два роки старший за мене, але іноді виглядає таким молодим. Він високий і худий, як стручкова квасоля, і майже не відрізняється від того двадцятирічного хлопця, з яким я почала зустрічатися багато років тому. Його минуле кардинально відрізняється від мого. Він походив із заможної родини й мав відносно нормальне, щасливе життя, доки в шістнадцять років не потрапив у лижну аварію. Його права нога була розтрощена, і під час одужання він підсів на знеболюючі. Навіть коли нога повністю одужала, він не зміг кинути, і незабаром виявив, що героїн дарує йому ще сильніше кайф, ніж оксикодон. Ось так, умить, всі його плани щодо коледжу та медичного університету розвіялися. Його батьки відчайдушно намагалися йому допомогти, але після особливо жорстокої сварки вони врешті-решт вигнали його з дому. Він походив із заможної родини, але на той час, коли ми познайомилися, у нього не було нічого, так само як і в мене.

Але з того часу все змінилося. Як би важко це не було, ми мусимо навести лад у своєму житті заради нашого сина. Ми —

батьки

. Настав час подорослішати й стати відповідальними.

— Нам треба позбутися залежності, — кажу я йому.

— Так, я згоден.

Ми вже говорили про це раніше. Багато разів. Після того, як мене спіймали з пакетиком героїну, я сказала: «Все, з цим покінчено». Але тяга завжди брала верх, і вже через місяць я знову почала вживати. З Клеєм ще гірше. Його навіть спіймали на

продажу

, і він мусив на деякий час сісти до в’язниці. Так само, як і я, він казав ніколи більше, але коли вийшов, знайти роботу було настільки важко, що він здався. Будь-яка робота, яку він може знайти, зазвичай виконується нелегально, і я не здивувалася б, якби він досі продавав.

— Цього разу я кажу серйозно, — кажу йому суворим голосом. — Я більше ніколи не торкнуся жодних наркотиків, і хочу, щоб ти пообіцяв, що зробиш те саме.

Він здивовано дивиться на мене. — Ронні…

Я ще міцніше притискаю Домініка до грудей. — Ти мусиш мені пообіцяти. Бо якщо не пообіцяєш, я піду, і ти більше ніколи не побачиш свого сина. Я не дозволю, щоб це стало частиною його життя.

Клей дивиться то на мене, то на Домініка, і його очі наповнюються сльозами. — Гаразд, Ронні. Я зроблю все, що завгодно, заради вас обох. Ви — моє життя тепер. І… — Він підводиться з пуфа й простягає руку, щоб взяти мою вільну руку у свою. — Якщо ти мене приймеш, я хотів би… Тобто, я думаю, нам слід… — Він совається на ліжку, на обличчі у нього нервова посмішка. Потім, без попередження, він опускається на одне коліно. — Вийдеш за мене, Ронні?

Якби я не тримала Домініка так міцно, я б, мабуть, упустила його. Звісно, думка про шлюб десь кружляла у мене в голові, але я не очікувала пропозиції, принаймні не зараз.

— Не треба відповідати зараз, — швидко каже він, підхоплюючись на ноги. — Але, як я вже казав, ти й Домінік є для мене всім світом, і я хочу, щоб ми стали сім’єю, офіційно. У мене ще немає обручки, але…

Хоча я й не очікувала цього питання, у мене немає жодних сумнівів щодо відповіді. — Так. Звичайно, я вийду за тебе заміж.

— Справді? — Здивування на його обличчі змусило мене розсміятися. — Ого. Гаразд, ну, це… це неймовірно. Я так тебе кохаю, Ронні, і… і я куплю тобі ту обручку, коли у нас з’являться гроші.

— Тобі не треба купувати мені обручку, — кажу я йому. — Але тобі треба знайти роботу.

Справжню

роботу з соціальним пакетом, щоб ми могли водити Домініка до педіатра.

— Я одразу почну шукати, — погоджується він.

Клей залазить у ліжко поруч зі мною. Я подаю йому сплячу дитину, і він дивиться на Домініка з такою любов’ю в очах. Я хочу вірити, що Клей зможе це зробити. Я хочу вірити, що він зможе бути хорошим батьком і хорошим чоловіком. Але якщо він не зможе, я не вагатимуся зробити те, що потрібно для мого сина.